“Хамили, коли говорила російською”: як українка знайшла нове життя за кордоном

90

Юлія Русяновська у 2016 році з відзнакою закінчила Миколаївську гімназію №41. Дівчина мала активну громадську позицію і була президентом учнівського самоврядування. Працювала волонтером у миколаївському центрі Window on America, займалася танцями і вела активний спосіб життя.

Здобувати вищу освіту українка вирішила у Литві, де вже провчилася два роки. Про те, як у Литві можна вчитися за американською системою, чому гуртожитки виграють у знімних квартир і в яких випадках важливо підкреслювати свою українську національність – в її розповіді OBOZREVATEL.

Історія переїзду

“Чому Литва?” – це, напевно, найпопулярніше питання за останні два роки. Після навчання в США за програмою обміну FLEX у 2014-2015 році я вирішила, що точно буду вчитися за кордоном. Спочатку була серйозно налаштована на Польщу, навіть вчила мову. Але раптом згадала про університет у Литві з американською системою – LCC International University – і вдалася до запасного варіанту.

Буквально за кілька днів мене запросили на співбесіду і відразу надіслали позитивну відповідь. А коли я отримала грант, який покрив 90% вартості навчання, рішення було очевидним, – їду до Литви. Так що обирала я не країну, а університет. Завдяки статусу студента було простіше з візою. Я отримала візу Д (вона підходить для тривалого проживання; таку саму отримують ті, хто їдуть працювати в Литву). По приїзді всім треба подаватися на посвідку на проживання. Університет дуже допоміг з усіма документами, тому процес був простий.

Перше враження

Перше враження було дуже суперечливим: начебто приїхала вчитися до Європи, та от аж надто багато старих радянських панельних будинків навколо. Звичайно, після дослідження міста думка трохи змінилося. Я живу в місті Клайпеда, яке розташоване просто на узбережжі Балтійського моря. Раніше воно називалося Мемель і було частиною Німеччини до Другої світової війни. Завдяки такій історії старе місто сповнене ноток простоти і барвистості німецької архітектури. Попервах я обожнювала сидіти в кафе на розі головної вулиці, милуючись, як краплі дощу вдаряються об бруковану дорогу або зникають у річці.

Суміш радянського минулого і європейського теперішнього також відчувається в інфраструктурі. У деяких місцях за містом дороги розбиті і звивисті, але по самому місту їздити – суцільне задоволення. Крім цього,всюди велосипедні доріжки. Вони пролягають по тротуару, але пофарбовані іншим кольором. Дуже приємно, що велосипедисти не просто мають свій куточок на дорозі, але навіть відокремлені від проїжджої частини і можуть почуватися безпечніше.

Що мене ще дуже приємно здивувало – це заходи сонця. У декількох кілометрах від студентського містечка є пляж, тому споглядати захід можна як з вікна гуртожитку, так і біля самого моря. Ось тільки що не радує – це погода. Дощ, дуже сильний вітер і катастрофічно малі дози сонця – це візитна картка Клайпеди.

Про людей враження відразу було досить нейтральне, тому що зустрічалися різні. Бувало, страшно хамили або просто ігнорували, бо я починала говорити з ними російською, а бувало, абсолютно навпаки. Мене трохи дивує цей парадокс: литовці не мають найтепліших почуттів до росіян, але при цьому Клайпеда – друге найбільше російське місто після Вільнюса. Я зазвичай намагаюся застосовувати базову литовську, але якщо і застосовую російську, то часто намагаюся нагадати, що я з України, тому що це істотно змінює ставлення.

Окрім міста, я була шокована університетом. Що система, що ставлення до студентів відрізняються від українських. Тут нас поважають і кожного сприймають як особистість. Можливо, іноді не вистачає предметів за профілем, але на багатьох загальних ми вчимося мислити критично і просто розвиваємося. Система liberal arts має на увазі вивчення не лише своєї спеціальності, але і деяких предметів з інших. Іноді це дратує, бо хочеться сконцентруватися на чомусь потрібному; а іноді навпаки подобається, бо можна пізнати навіть свій предмет з іншого боку.

Про хабарі тут, звісно, і мови немає. Професори дають достатньо можливостей, щоб добре підготуватися до іспитів, і “валити” тут ніхто нікого не буде.

Житло

Житло шукати не було потреби, бо я живу у гуртожитку, який надає університет. Це дуже приємна частина студентського життя, оскільки гуртожитки у нас комфортні. Кімнати бувають на 2, 4, 5 і 6 осіб, від чого, відповідно, і залежить вартість. Вони побудовані за типом блокової системи і мають 2-3 людини на стороні. У загальній зоні в кімнаті є великі шафи для багажу, 2 мийниці, холодильник і ванна. На поверсі студенти тільки ділять кухню.

Ще на кожному поверсі розташована якась загальна зона: пральня, кімната для групової роботи, сховище для велосипедів або кімнати для навчання. Прання – це теж важлива тема. Щоб скористатися або пральною, або сушильною машиною, треба придбати жетони (€ 1.15 за кожен). Так що іноді прання влітає в копієчку, якщо враховувати ціни на порошок та інші засоби. З собою також варто привезти або купити на місці посуд, постільну білизну та ковдру з подушкою. Тут можна взяти напрокат набір за 15 євро, але на своєму спати приємніше.

Величезним плюсом життя у кампусі я вважаю багато заходів і спілкування. На кожному поверсі є староста (Resident Assistant), який влаштовує невеликі свята, розваги на вечір у вихідні дні і просто допомагає з будь-якими проблемами. Це дуже допомагає зблизити жителів поверху, та й не тільки.

Ще здорово, що знаходиться гуртожиток у хвилині ходьби від головного корпусу, так що прокинутися за 10 хвилин до пари, випити чашку кави і встигнути вчасно цілком реально.

Варто зауважити, що університет християнський, тому в кампусі суворо забороняється пити, але ми всі розуміємо, що люди знаходять спосіб обійти правила. Також відвідувачі можуть перебувати в кімнаті лише до 23 годин в будні дні і до півночі по вихідних, але знову ж таки, не все так суворо насправді, як виглядає на папері.

Ціна за семестр коливається: від 375 євро до 500, залежно від кількості людей в кімнаті і від гуртожитку. Квартири тут приблизно в таку саму ціну: за однокімнатну доведеться віддати близько 150-200 євро на місяць + комунальні послуги, за кімнату в квартирі може вийти трохи менше – близько 100 євро.

Медобслуговування – це завжди складне питання. Державні лікарні тут чимось схожі на наші в ефективності і ставленні до людей. Щоб уникнути фиркання і вічної переадресації до іншого відділення, я вважаю за краще приватні лікарні, які досить адекватні в ціновій політиці. Університет надає нам страховку для екстрених випадків (вона коштує 30 євро на рік). Але це дуже окупається. Один прийом у приватній клініці коштуватиме біля 25 євро, ліки теж недешеві. Якщо хвороба у вас з’явилася з моменту перебування в Литві, то страхова компанія покриває все. За рік я хворіла рази 4 і страховка мене дуже виручала: замість сотень євро, я заплатила менше 20 євро!

Їжа

Литовська кухня дуже схожа з нашою – багато тіста, картоплі і молочних продуктів. У них є страва Šaltibarščiai, тобто холодний борщ з кефіром, який подається з гарячою картоплею. Місцеві жителі його обожнюють, але як на мене, то це страва на любителя. У гуртожитку ми всі готуємо хто до чого звик, хоча часто експериментуємо з іноземними стравами. Продукти тут особливо не відрізняються від звичних нам, а в цінах різниця є (як в гарний, так і в поганий бік).

А ось улюбленцями багатьох приїжджих студентів стали знамениті сирки в глазурі – surelis, вони зовсім недорогі, але такі смачні! Знаю, у нас вони теж є, але тут це просто невід’ємна частина литовської культури.

Хліб, молочні продукти і каші складно відрізнити від тих, що вдома. Дуже часто можна зустріти гречку або вівсянку українського виробника, так що відчуття дому завжди буде присутнє у вас на кухні.

Ось де європейські ціни дають про себе знати, так це в закладах. Бургер і картопля обійдуться у 4-5 євро, а ситний салат потягне на 7-9 євро у найзвичайнісінькому кафе. Клайпеда ще славиться своїми кав’ярнями, в яких середній латте вийде мінімум 2.25 євро. Доповнити напій десертом можна, починаючи з 1.15 за печивко, закінчуючи цінами близько 3 євро за шматочок торта.

Місцеві жителі

Багато хто вважає литовців дуже холодними і непривітними через те, як вони поводяться у громадських місцях. Не можу сказати, що помічала це на своєму досвіді. Швидше навпаки: що майстер манікюру, що інструктор з водіння – обидва із задоволенням розповідали мені про своїх дітей, братів, новини і проблеми, без єдиного натяку на будь-яку непривітність.

Старше покоління має схожий менталітет, а ось молоде – більш європейський. Я вже згадувала про ставлення до російськомовних приїжджих, але вважаю, що не варто загострювати на цьому увагу. У мене дуже багато друзів-литовців, і, крім щирого інтересу до української культури та української/російської мови, я поки що нічого не зустрічала з їхнього боку. Ми прекрасно знаходимо спільну мову, спілкуючись англійською, яка у них, до речі, на високому рівні.

Сервіс

Не можу сказати, що сервіс у Литві має відмінну рису. У продуктовому магазині вас зазвичай зустріне касир середнього віку, який у переважній більшості випадків говорить російською і допоможе з будь-якою проблемою, якщо ви спочатку запитаєте литовською, чи розмовляють вони іншими мовами. У закладах ситуація трохи інша. Там частіше працюють молоді люди, які добре говорять англійською, але абсолютно не знають російської. Так що залежно від місця, доводиться пристосовуватися.

Щодо іншого, можу сказати, що все зроблено або переробляється для людей. Що транспорт, що дороги, що житлові будинки, побудовані за Союзу, – все вдосконалюється для красивого вигляду і функціональності.

У нас у кампусі все трохи інакше, оскільки здебільшого скрізь працюють американці. Вас вітатимуть широкою щирою посмішкою в офісі будь-якого працівника або викладача, і допоможуть з будь-якою проблемою. У нас є офіс студентського життя, де допомагають розібратися з медичною страховкою і можуть записати до лікаря, якщо щось не термінове. Міграційний офіс робить всі документи для дозволу на проживання, а registrar (реєстр) займається питаннями з самого навчання.

Висновок

Загалом, можу сказати, що Литва – це щось середнє між Західною Європою і країнами пострадянського простору. Вона дуже старається позбутися статусу країни колишнього СРСР і всіляко позбувається його спадщини. Мені дуже подобається, як у місті щодня ​​все більше житлових будинків перетворюються з розпатланих хрущовок на доглянуті європейські будинки з акуратними чистими під’їздами. Старе місто у Клайпеді теж дуже схоже на шматочок Німеччини, а затишні кав’ярні додають свою нотку шарму цьому місцю. Саме життя в Литві я особливо не знаю, оскільки 90% часу перебуваю в кампусі, але в цьому є своя краса. ЛСС – це як американський острівець в європейському океані, де відбулася повна суміш культур і менталітету.

Студенти приїздять сюди з більш ніж 30 країн, так що можна відчути величезну суміш культур і пізнати кожну окремо. Ще дуже круто, що з Вільнюса або Каунаса можна злітати в багато країн Європи за копійки – деякі лоукостери продають квитки, починаючи з 9 євро в один бік. Можливо, для життя Литва не найкраща країна, але як для студентського досвіду і першого кроку в успішне майбутнє з якіснішою освітою – саме те!

Фото із соціальних мереж Юлії Росяновської