Юрій із Кульчиць

10:14 20.02.2018

1614

20 лютого 1694 р. від сухот у 54-річному віці помер герой Відня, особистий перекладач австрійського імператора із турецької мови, “цісарський придворний кур’єр” у Туреччині; засновник першої в Європі мережі кав’ярень, автор “кави по-віденськи” Юрій Кульчицький.

Та про все по порядку. Карпатське село Кульчиці дало світові трьох гетьманів: Петра Конашевича-Сагайдачного, Марка Жмайла-Кульчицького, Павла Павлюка (Бута). Нащадок Сагайдачного шляхтич Юрій Франц Кульчицький походив з родини українських шляхтичів православного “руського” роду Кульчицьких-Шелестовичів, які мали власний герб “Сас”, із села Кульчиці, що на Львівщині. 20-річним Юрко подався на Січ. Тямущий юнак знав латину, німецьку, польську, румунську, угорську, тому Сірко наказав записати козака до школи тлумачів – майбутніх дипломатів, розвідників, перекладачів. Там вивчив Юрко мовні тонкощі татарської й турецької, дипломатичні хитрощі. Сірко призначив Кульчицького консулом на Микитинській Січі, а туркам сіллю в оці була наша Січ.

У ніч на Різдво 1676 р. виступили 15 тисяч яничар Магомета ІV і 40 тисяч татар. Переконаний у своїй перемозі, турецький султан написав бундючного листа, а Юрій Кульчицький за завданням Сірка дав знамениту відповідь. Тому часом і називають Юрком знаменитого писаря, зображеного І. Рєпіним у “Запорожцях”.

Козаки гнали нападників аж до Бахчисараю. В одному з боїв Кульчицький потрапив у полон. Турок-господар відзначив розум січовика і поставив спочатку бухгалтером, потім своїм помічником. Філія господарської компанії була у Білгороді. Юрій викупився, працював перекладачем Орієнтальної компанії, яку заснували віденські купці під патронатом цісаря Леопольда І. У 1678 р. Кульчицький відкрив власну торгову компанію у Відні. Викупив Юрій з неволі кохану Одарку, одружився, чекав сина.

Та 14 липня 1683 р. 200 тисяч шабель армії турецького султана Ахмета ІІ оточили Відень. Сумна доля чекала австрійську столицю і 16 тисяч її захисників. Порятунком могли бути тільки війська німців або поляків, але як їх покликати? Через облогу могла пройти відважна людина, яка добре знає мову та звичаї турків. Може, Юрій Кульчицький? Що ж, на п’ятому десятку на небезпеку не нариваються, але козаки за спини не ховаються – погодився. 13 серпня Кульчицький, переодягнувся і видаючи себе за турецького купця, разом із сербом Джордже Михайловичем вночі пробрався до османського табору, а вдень, наспівуючи турецьку пісню рушив поміж ворожими шатрами. Він удавав із себе купця, який займається доставкою провіанту і обурюється апетитом турків. Навіть ага повірив переодягненому віденцю і запросив його з супутником погрітися до свого шатра. Проте в одному з придунайських сіл Ю. Кульчицького та його супутника селяни прийняли за справжніх турків і ледве не вбили.

Він добрався до війська князя Лотаринзького, покликав на допомогу війська Яна Собезького і два загони запорожців. 12 вересня силами Карла V і польського короля Яна Собеського турецькі війська були розбиті. Столицю Австрії врятовано. Із рук графа Штаренберга Кульчицький одержав срібну медаль, грошову премію та кам’яний будинок у центрі району Wieden. Крім того, Кульчицькому надали право самостійно взяти собі в нагороду частину захопленого трофейного майна, і він вибрав 300 мішків кави. “Тобі треба верблюдячий корм? Забирай усі сто возів, бо ми їх у річку хотіли викинути”.

Щасливий Юрій мчить додому, тепер Одарочка йому буде каву готувати, а синок народиться – буде батьковою медаллю бавитися.

Чорнішою за каву виявилася звістка: від турецької бомби загинула Одарка і ненароджений син. Від почутого, від ран, отриманих у бою, поточився козак. Доглядала за ним Марія Уршуля: вилікувала від ран тілесних і сердечних. Одружився Кульчицький з австрійкою.

В ознаменування заслуг Кульчицького міська рада Відня подарувала йому будинок у районі Леопольдштадт і звільнила його компанію від податків на 20 років; 10 січня 1684 року Кульчицький був призначений особистим перекладачем з турецької мови австрійського імператора та отримав посаду “цісарського придворного кур’єра” у Туреччині. У 1684 р. у Відні та Зальцбурзі вийшла книга українця. В оригіналі вона мала назву “Wahrchafte Erzaelung, welcher Gestalt in der aengstichen turk. Belagerung etc. Durch das Feindlich Lager gedrungen, und die erste Kundschaft zuruck gebracht worden” (Wien und Saltzburg: I.B. Mayr, 1684). Вона стала справжнім “бестселером”, нею зачитувалося багато поколінь вдячних австрійців і йшли за автографами.

Спочатку Кульчицький розносив чорну турецьку каву без цукру вулицями міста в горнятках на таці, продавав порцію кави по крейцеру за філіжанку. Віденці слухали гірку розповідь січовика і запивали гірким плином… Згодом Юрій почав додавати в напій цукор та молоко – так народилася кава по-віденськи.

Кав’ярня “Під синьою пляшкою” була декорована у турецькому стилі, а на знак перемоги до віденської кави подавались рогалики у вигляді османського півмісяця, які випікав Пітер Вендлер. Рогалики Вендлера набули великого поширення в Австрії і в 1770 р. у Франції після переїзду туди Марії-Антуанетти, дочки австрійського імператора і дружини Людовика XVI, стали відомі на весь світ як круасани.

Помер герой Відня і засновник першої в Європі мережі кав’ярень 20 лютого 1694 р. від сухот у 54-річному віці. Його було поховано з великими почестями на центральному кладовищі Відня поблизу собору Святого Стефана.

І живе в США у Янг-Тауні професор історії – праправнук козака, який навчив Європу пити каву по-віденськи.

Ще у 1862 р. одну з віденських вулиць було названо на честь Юрія-Франца Кульчицького — Kolschitzkygasse. До цього часу у Відні на вулиці Фаворітенштрасе існує кав’ярня з промовистою назвою “Grand Cafe Zwirina zum Kolschitzky”, а в 1885 р. на висотi першого поверху, на кошти місцевого кав’ярника Карла Цвіріни вiдкрито бронзову статую Юрiя Кульчицького в турецькому одязi, який нагадує про його славний подвиг. У лiвiй руцi вiн тримає тацю з фiлiжанками, а в правiй кавник, з якого наливає каву у фiлiжанки. З правого й лiвого боку видно турецькi хоругви i зброю. На обличчi Кульчицького типовi козацькi вуса. Цей пам’ятник автор виконав безкоштовно в ливарнi Гернiка за проектом вiденського скульптора Емануїла Пенделя.

У Відні щорічно у жовтні власники кафе прикрашають вітрини своїх закладів портретами Юрія Кульчицького на знак пошани до народного героя і колишнього керівника віденського цеху продавців кави.

Шанують свого земляка у Львові.