Інколи мене питають запоребрикові знайомі: — Як так сталося, що ти за Україну? У тебе прізвище російське!

2356

Не важливо говориш ти українською чи російською, не важливо звідки твоє коріння. Важливо те патріотом, якої країни ти є.

Інколи мене питають запоребрикові знайомі. Далі подаємо мовою оригіналу

— Как так получилось, что ты за Украину?

Ну мама у тебя украинка c Сахновщины, ладно…. ты тоже там родилась…ладно… Но папа ведь твой — русский, из русской глубинки, с Вятки! У тебя фамилия русская!

Не кори, що я зрадила «русскую» кров…

Не по ній рветься серце шматками!

Коли танком на Щастя поїхав твій Псков,

Вона витекла разом з сльозами!

Я кусала до болю і пальці, і губи,

Навіть чула, як кров закипає, пече,

Коли в хлопця знайшли ваші звірі тризуба

І відтяли ту руку по саме плече!

Кров юшила із хлопця і била фонтаном,

Червоніла навколо донецька земля.

Мої очі накрилися сивим туманом –

В тім кривавім потоці була і моя!

Серце билось моє наче зранена птаха,

А по жилах неслась збожеволівша кров,

Коли цвинтарем став Іловайськ…. Волноваха

І дитину «розп’яв» ваш гидкий людолов!

Кров стискала мої вмить побілені скроні,

І здавалось мені — зупиняється серце,

Коли ви катували солдатів в полоні,

А живих повели по проспектах Донецька !

Мені разом із хлопцями в грудях пекло,

Коли мову і прапор ганьбили буряти.

Мої очі зелені ставали як скло,

Коли в небо пішли українські солдати.

…. Але скоро навала російськая згине.

Я не хочу твоїх запитань і розмов,

В моєм серці живе і болить Україна!

От і думай тепер, яка в мене кров…

Тетяна Малахова

Джерело: Puer

Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини