Дороги, порти, залізничні колії та летовища, – усе це інфраструктура, яка вимагає величезних коштів для зведення і чималих на утримання. Пастернак запевняє, для його машин цього всього непотрібно, а отже ціна на перевезення буде значно нижчою, йдеться про дирижаблі.
Розповідає 24 канал
Так-так, ми знаємо що ви скажете – мовляв, це застаріла технологія минулого століття. Та й після масштабної катастрофи Гінденбурга у далекому 1937 році треба бути божевільним, аби взятися за таку ідею. Що ж, Пастернак себе таким і називає.
Уся ця історія почалася ще у Львові, коли 12-річний хлопець уперше прочитав про незвичний літальний апарат. Навчаючись на інженерному факультеті Львівського університету, організував авіагурток і почав виготовляти перші дирижаблі та аеростати. Юнацьке захоплення згодом переросло в кооператив з непоганим прибутком.
Коли ж Радянський Союз розпався, Ігор зрозумів, що молодий бізнес треба переводити у Штати. Це був 1994 рік. Переїхав з кількома тисячами доларів, не маючи жодних бізнесових зв’язків та й до того ж не знаючи англійської мови. Пастернак найняв перекладача, і вже у 1996 році його дирижабль літав над олімпійським містечком в Атланті.
Саме розміщення логотипів і тримало на плаву компанію, але такий бізнес був надто мілкий. Головною ціллю для його пташок були саме вантажні перевезення, особливо в райони, де намає доріг чи злітно-посадкових смуг. Колишній львів’янин примудрився схрестити вертоліт, гідроплан і підводний човен. Для зльоту більше не потрібно скидати баласт, а підйом забезпечують гвинти, як і в гелікоптері.
У дирижаблі Пастернака гелій з оболонки частково викачують у спеціальні балони, а не випускають в атмосферу, як у традиційних моделях, що дає апарату можливість приземлятися без щогл і тросів. Це власна розробка українця, тож він подав заявку на патент. Такий гібрид споживає лише 30% палива, необхідного для літака такої ж ваги, адже не використовує енергію під час підйому чи спуску, а тільки під час горизонтального руху.
У 2010 році американський уряд виділив йому 50 мільйонів доларів на будівництво першого прототипу вантажного дирижабля – Dragon Dream завдовжки 81 метр. Коли все було готово – в ангарі обвалився дах і добряче пошкодив техніку. Пастернак навіть судився з державою. Якщо раніше планували звести 24 дирижаблі до 2024 року, то форсмажор трохи змістив часові рамки.
Зараз команда працює над масштабнішими моделями – наприклад, завдовжки 280 метрів, що зможуть перевозити 250 тонн на 10 тисяч кілометрів. Фактично – це стільки ж, як і літак Мрія, але вони не потребуватимуть аеропорту. Скажімо, їх можна було б використати на Гаїті чи після урагану Катріна. Дирижабль може зависати в повітрі та спускати контейнер за лічені хвилини.
Конкуренції Пастернак не боїться. Хоча у світі й назбирається десяток подібних компаній, готовий і далі виборювати свою першість. У лютому 2014 року, під час Майдану інженер уперше за 20 років повернувся в Україну. Зізнавався, що в той момент знову відчув себе українцем. Так почалась і бізнес-співпраця. На Азовському морі встановили для прикордонників систему виявлення та ідентифікації, – таку ж, як і на власних дирижаблях. А також готують завод для виробництва модифікованої версії гвинтівки М4 (ем 4).
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
