Винахід Євгена Патона стане неоціненним і в Другу Світову війну, і допоможе відбудовувати знищену країну в післявоєнний період. А сам учений стане яскравим прикладом того, що головних кар’єрних успіхів можна досягнути й після 60 років.
Повідомляє 24 канал
Народившись у сім’ї консула, він міг розраховувати на кращу європейську освіту. Зупинився на мостах.
По-перше, абстрактні розрахунки втілювались на практиці у реальні конструкції. По-друге, розумів, що у Російській імперії безкраї простори і величезна кількість річок, тож його навички будуть потрібні.
Диплом Дрезденського політехнічного інституту в Петербурзі не визнали, тому інженер змушений був перескладати іспити з 12 предметів, і лише через рік, у 1896-ому, починає проектувати залізничні мости. Коли молодому професору було 34 роки, його запросили до Київського політехнічного інституту. За два роки – він уже декан інженерного факультету.
Хто не вчився у Патона, той не знає життя,
– говоритимуть потім про вимогливого викладача.
До 58 років життя науковця було спокійним та розміреним. Звичайна поїздка на інспекцію відновленого мосту стане відліком нових наукових звершень. Патон помітив, як робітники зварюють дрібні деталі, і в нього з’явилася ідея — замість того, щоб скріплювати частини мосту заклепками, їх можна зварювати. Це не лише полегшить конструкцію, а й суттєво здешевить її. Уже за рік у стінах КПІ відкривають лабораторію для досліджень зварних з’єднань, а на її основі у 1934 році засновують Інститут електрозварювання.
Євген Патон із синами. Фото з відкритих джерел
На той час у США вже розробили технологію зварювання під флюсом, і Радянський Союз планував викласти за неї кілька мільйонів доларів. Патон запевняє, що його команда сама навчиться зварювати. Обіцянки дотримається і навіть більше – у 1939 році першим у світі винайде, як автоматизувати процес. За винахід учений отримає від Кремля 100 тисяч карбованців і розділить їх між працівниками свого інституту.
У 1941 році через наближення німецьких військ інститут евакуюють на Урал. Там також розташується і харківський завод імені Малишева, що виробляв Т-34 — основний бойовий танк Радянського Союзу. Патон запропонував автоматизувати зварювання їхніх панцерних корпусів. Якщо раніше один танк зварювали цілий день і це вимагало чималих фізичних сил, то тепер процес пришвидшився у 6 разів і був легшим для жінок, які працювали на заводі.
На той час Патону вже 72 роки, а він на особистому службовому літаку відвідує десятки заводів і впроваджує автоматизоване зварювання авіабомб та реактивних снарядів. За таку активність після завершення Другої світової війни керівництво держави подарує вченому американський автомобіль Lincoln, адже вітчизняні моделі для коренастого Патона ростом під 1,9 метра були надто тісними.
Повернувшись до звільненого Києва, вчений намагається втілити в життя свою давню ідею — прокласти через Дніпро суцільнозварний міст завдовжки півтора кілометра.
Міст Патона став першим у світі суцільнозварним. Фото з відкритих джерел
Для початку потрібно було зруйнувати опори старого мосту. І тут зіткнулися з проблемою — як підкласти в річку вибухівку так, аби вона не намокла. Поліетиленових пакетів у 1948 році ще не існувало. У пригоді стали трофейні німецькі презервативи. Їх знадобилося аж 5 тисяч.
Металеві конструкції для мосту зварювали на заводі, потім ці частини перевозили до Києва і вже на місці зшивали між собою, доки у жовтні 1953-ого не постала суцільна конструкція. До відкриття мосту Євген Патон не дожив 3 місяці.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
