Їду я до Львова, в академію Сухопутніх військ Збройних Сил України імені гетьмана Петра Сагайдачного.
Настрій чудовий, як не як до своїх, бо у Львові ущемльонних та абєздолєних рускагаварящіх таки менше ніж в Кривому Розі…
Сідаю в потяг Миколаїв-Івано-Франківськ номер 133/134 і знову з боку співробітників «Укрзалізниці» відчуваю зневагу та дискримінацію за мовною та етнічною ознакою.
Дехто Воронова Лілія відмовилася на моє подвійне, чемне прохання надавати інформацію про послугу державною мовою.
Я не зміг придбати необхідні товари, бо у «ніх в Нікалаєфє фсє такгаварят».
Вважаю неприпустимим таке цинічне ставлення до українців, Конституції та державної мови і вимагаю звільнити, високомірну неосвічену співробітницю ПАТ «Укрзалізниця».

