Я наважилась. Я розповім дитині про Голодомор.
Для мене Голодомор – це трагедія мого народу, це урок історії, за який наші прадіди заплатили життям. Тож ми просто зобов’язані зробити висновки з цього уроку, щоб не повторити їх помилок, щоб розірвати коло, по якому може піти історія. Я не покажу дитині восьми років фільмів про Голодомор, і скоріш за все не наважусь показати фото вмираючих від голоду людей, я розповім їй, чому так сталося в ті часи, коли жили її пра-пра-…
100 років тому українці відродили власну державу, оголосили про незалежність від Російської імперії і почали будувати власну країну – Українську Народну Республіку.
В той час росіяни назвали себе більшовиками, і як і сьогодні, намагалися окупувати Україну. Вони обдурювали людей, обіцяючи збудувати країну, де не буде багатіїв, де всі будуть рівні, розповідали казки про братерство і обіцяли роздати землю селянам. Одні українці не вірили їм і відважно боролися проти окупантів. А інші – повірили і приєдналися до більшовиків. А треті – не бажали мати ніякої держави над собою. Вони воювали і проти Української держави, і проти більшовиської Росії. І більшовики перемогли, бо не було єдності між українцями, бо не об’єдналися вони тоді в єдину армію і не виступили всі разом проти них.
І почали більшовики встановлювати обіцяне “равєнство”. І навіть ті люди, які їх раніше підтримували, побачили, що “равєнство” буде не таким, що у всіх все буде, а таким, що ні в кого нічого не буде. Якщо було в сусіда десять корів, а в тебе – три, то не буде корів ні в тебе, ні в нього, бо всіх ваших корів заберуть. Ще і працювати примусять ні на себе, а на «державу» і зроблять з тебе раба.
Як побачили це люди, то і одумались. І почали влаштовувати повстання проти більшовиків. Але не було вже в українців державного керівництва, щоб зібрати єдину армію. Селяни повставали в різних селах окремо і в різний час. То в одному селі люди повбивають більшовиків, щоб забрати своє добро назад, то в іншому. А більшовики пришлють велике військо в те село і вбивають ватажків повстанців. Потім пошлють це військо в інше село і там придушують повстання. Бо простіше воювати єдиним великим військом проти багатьох, але маленьких і розєднаних військ, які не мають між собою зв’язку. Так от і вбивали українців по черзі.
Але все одно не мали спокою більшовиські керівники. Боялися вони, що українці об’єднаються і влаштують велике єдине повстання і звільнять власну країну – проженуть окупантів. І тоді у них виник план – виморити українців Голодом, зламати народ! Наслали вони озброєних людей по селах і почали забирати весь врожай зерна. Тих селян, хто зерно не віддавав, – розстрілювали або висилали на північ у величезні тюрми. І так забрали у людей весь врожай, який самі ж ці люди і виростили.
Відняли все зерно, поскладали в мішки і вивезли в Росію. А там і самі їли, і в інші країни продавали, а всі гроші собі забирали і на них зброю виробляли.
І залишилися люди в українських селах вмирати з голоду. Їли траву, терли кору дерев на борошно, щоб хоч якийсь хліб собі спекти. А якщо хтось приховав бурячки, то ними і рятувався. А хто зберіг корову, то вона людей своїм молоком і вигодувала. А ті люди, у кого нічого не залишилось, намагалися втекти зі своїх сел і виїхати в інші міста. Але більшовики їх не випускали, оточили вони ці села військами і вбивали всіх, хто намагався втекти. Але все ж таки знаходилися такі, що тікали і розповідали в інших містах про те, що в їх селах люди з голоду вмирають. І хотіли люди з інших міст, і навіть інших країн, нагодувати вмираючих з голоду, поділитися з ними харчами, але радянська влада відмовилася прийняти харчі для голодуючих і брехала всім, що нема в країні голоду. А якщо хтось з людей намагався провезти харчі самотужки в оточені села – то їх відбирали військові і не давали провозити для голодних вмираючих людей.
Так загинули мільйони українців, а в їх спорожнілі будинки, на їх землю заселилися росіяни. Вмирали і ті українці, хто колись виступав за розбудову держави Україна, і ті, хто підтримував більшовиків, і ті, хто протиставляв себе і тим і іншим, і воював проти всіх. Вмирали українці голодною смертю, бо не об’єдналися колись в єдину силу і не вибороли собі власну незалежну країну – Україну.
Тож пригадаймо загиблих і хай їх помилки слугують нам уроком. Наша сила в єдності. Ніколи не довіряй росіянам – обдурять і розсварять. Коли виборюєш незалежність власної країни – борись до кінця. Часткової перемоги не існує, компроміс з ворогом – це смерть. Хочеш жити – єднайся зі своїми, виборюй Незалежність і будуй власну державу – Україну.
Джерело: ptashka.eu.org
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
