“Дзвоню кожен день, а абонент недосяжний. Боже, за що?! Їй назавжди залишиться 23…”

1849

У районі села Катеринівка на Луганщині бойовики влучили у БРДМ (броньовану розвідувально-дозорну машину), де перебувала медик і ще кілька військовослужбовців, ПТКР (протитанковою керованою ракетою). Сабіна сиділа з боку, куди й “увійшла” ракета. Дівчини не стало на місці, ще один армієць був поранений. 

На Facebook-сторінці “Повернись живим” з’явився допис:

“Вона не мучилася. Але це була жахлива загибель – пряме потрапляння у машину. Така світла – сонечко, а не дівчина. І це біль, який не проходить”, – приблизно так 20 лютого 2018-го згадують військові 10-ї гірсько-штурмової бригади. Рівно рік тому не стало Сабіни Галицької, старшої медичної сестри, молодшого сержанта “десятки”. Дівчині, яка добровільно пішла до війська, бо дуже хотіла рятувати військових, назавжди залишиться 23 роки.

Сторінка Сабіни на Facebook досі “живе”. Друзі пишуть там дописи, які інколи коментує її мама. В одному з останніх Тетяна Галицька написала:
“Не хватає і змиритися неможливо. Знаю, повинна подзвонити або приїхати. Дзвоню кожен день, а абонент недосяжний. Боже, за що?!”.

За даними зведеної волонтерами Книги пам’яті загиблих, за час війни на Донбасі загинуло щонайменше дев’ять жінок-військових. Наймолодшій з них, Олесі Баклановій з 92-ї ОМБр, було всього 19 років.

Не забудемо! Не пробачимо!

Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини