Був такий обов’язок у козаків – безкоштовно, добровільно захищати рідну Україну. Нерідко залишав січовик дружину при надії і знав: загине – син буде носити його ім’я, а прізвищем стане ім’я матері. Чи не тому на нашій землі багацько Катериничів, Мотричів, Палагнюків, Уляненків? Так було і в родині Палагнюків, що вела рід від козачки Палагни.
18 лютого 1919 р. у Латімер-Майнзі, у Пенсильванії, США у заробітчан із України народився син Володимир Палагню́к. Його батько походив із села Іване-Золоте Тернопільської області, а мати — зі Львівщини. З роками Володимир Палагню́к став Джеком Пеленсом (англ. Jack Palance)
Кажуть, Джек створив сам-себе: вугільна шахта, професійний бокс. Володимир Палагнюк мав спортивне псевдо Джек Браззо; побив рекорд за кількістю безперервних перемог, більшість із яких завершувалася нокаутом. З початком Другої світової війни Джек завершив боксерську кар’єру і пішов на службу до військово-повітряних сил США. Під час одного з навчальних польотів на бомбардувальнику В-24 його літак несподівано загорівся.
Джекові вдалося вистрибнути з парашутом з охопленої полум’ям машини, але обличчя вогонь спотворив до невпізнанності. Довелося довго лікуватися, пройти через пластичні операції й пересадки шкіри. Шрами на його обличчі, які, втім, додавали його героям мужності, залишилися назавжди.
У 30 років Джек Паланс здобув блискучу освіту: закінчив факультет акторського мистецтва в Стенфордському університеті. Розмовляв шістьма мовами: українською, російською, італійською, іспанською, французькою й англійською.
Здобув визнання як актор жанру вестернів, страшенно мріяв зіграти Тараса Бульбу (цю роль пощастило зіграти Юлу Бріннеру).
Його основні роботи: “Трамвай “Бажання”, “Острів скарбів”, “Бетмен”, “Військові ігри”, “Кіборг-2”, “Танго й Кеш”, “Молоді стрільці”, “Дракула”, “Че!”, “Desperados”, “Марюз де Сад”, володар “Золотого глобуса”, “Еммі”, його тричі номінували на здобуття “Оскара”, якого все ж отримав 1992 року за фільм “City Slickers”. Під час процедури нагородження Джек приголомшив аудиторію віджиманням на одній руці і викликав бурхливі оплески присутніх своїми атлетичним здібностями в 72-річному віці.
Джек пишався українським походженням: знав українську мову, історію, любив співати рідні пісні, виступав під час відкриття пам’ятника Шевченку у Вашингтоні.
Джек Пеленс був головою правління митецької благочинної фундації Hollywood Trident Foundation (“Фундація Тризуба”), яка надавала фінансову допомогу акторам і митцям, які демонстрували досягнення української культури (включно з кіномистецтвом) у цілому світі.
У квітні 2004 р. впродовж тижня в Лос-Анджелесі тривав фестиваль “Русскіє ночі” під патронатом Президента Росії. Кульмінацією стала церемонія нагородження в Голлівуді американських митців та акторів російського походження званням народного артиста Російської Федерації за їхній внесок у розвиток російської культури.
І 85-річний Джек влаштував скандал. “Я — українець, а не росіянин”, — заявив Джек Паланс на фестивалі російських фільмів у Голлівуді та відмовився від звання “народний артист Росії”, бо “не має нічого спільного ні з кіно, ані з Росією”. Джек Пеленс попросив пробачення та заявив, що йому краще залишити зал, що й зробив зі своїм найближчим оточенням.
10 листопада 2006, у Монтесіто (Каліфорнія) упокоївся 87-річний син емігрантів Володимир Палагню́к, американський кіноактор українського походження Джек Пала́нс (англ. Jack Palance).
Джерело: informer.net.ua
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
