Італійці – майстри в багатьох мистецтвах. Мистецтві красивого життя, мистецтві пристосовуватися і викручуватися, мистецтві жити моментом і насолоджуватися ним.
Я подумала, чому б не взяти у них декілька уроків?
Так, не все, що спритно виходить в італійців можна «приземлити» в іншій країні в силу різних об’єктивних чинників. Але їх ставлення до багатьох речей – це якраз те, що перетворює життя простого італійця в бажану “la dolce vita”.
Їжа – це задоволення, прийом їжі – це ритуал
Італійці живуть за розкладом. Звучить неймовірно, але це так. Тільки розклад це особливе. Це чітке дотримання курсу: кава з випічкою вранці – ланч з сім’єю вдень - аперитив з 17-19.30 – вечеря о 20-21. вдома чи в ресторані.
Їсти на ходу? Бігти зі стаканом кави в руці? Фаст-фуд? Все це вимушені заходи, що застосовуються тільки в крайньому випадку.
Навіть, якщо у італійця є 30 хв на ланч, це буде паста в кафе в компанії друзів / колег, а не перекус біля екрану монітора або з планшетом / смартфоном / книгою в руці.
Найкраща їжа – це та, що виросла там, де ви знаходитеся, і щойно приготовлена і відразу ж з’їдена.
І ще їжа – це задоволення, яке обов’язково потрібно розділити з кимось.
Тому що, смакування і обмін враженнями – це невід’ємна частина ритуалу, яка робить їжу ще смачнішою.
Спілкування – це двигун соціального життя, бесіда – це мистецтво
Ви можете вільно поспілкуватися з малознайомою людиною, але не про погоду, а так, щоб було цікаво?
Італія – це місце, де організаторів нетворкінгових курсів чекає неминуче банкрутство, оскільки цим мистецтвом всі володіють з дитинства. Тільки за останній місяць мене непомітно затягувала довга бесіда декілька разів. То з піцайоло в малесенькій забігайлівці, де роблять піцу на винос, то з доглядачем місцевої фільмотеки, то з дамою, яка займалася скандинавською ходьбою на пляжі, то з синьйором в кафе, який виявився власником фамільної майстерні з пошиття рукавичок.
Діапазон тем: від видів на врожай цитрусових і порівняння вин регіонів Венето та Абруццо до взаємин Цезаря з Клеопатрою і засилля романської архітектури в регіоні Емілія-Романья. Такі розмови дають поживу для роздумів, збагачують новими знаннями, дарують нові знайомства і розширюють твої кордони. Я боялася, що ці бесіди будуть віднімати у мене багато енергії, але навпаки – вони наповнюють.
Життя – це не гонитва за чимось. Це просто життя. Тут і зараз
Зупинись. Видихни. Озирнись. Зауваж, що навколо тебе є життя. Особливо кумедно спостерігати за американцями, зупиненими на ходу. Ногами ще перебирають, очима ще шукають ціль, а куди бігти? Всі вже взяли по чашці кави і дивляться на них, як на недоумкуватих: Slow down, folks! Дуже важко переключитися з постійного поспіху і відчуття, що не встигнеш кудись – випустиш якусь можливість, в розуміння, що можливості сидять собі спокійно вздовж дороги і дивляться, як ти мчиш по ній.
Італійці живуть з відчуттям, що вони встигнуть все. І це дуже сильно знижує рівень стресу навколо.
Ти раптом перестаєш поспішати і починаєш встигати. Навіть з тригодинною сієстою. Навіть з постійними запізненнями всього і всіх. Просто твій фокус зміщується на інше.
Дай собі час на все, чим би ти не займався (на їжу, на довгу прогулянку додому, на неспішне спілкування з другом) і ти здивуєшся, як швидко ці витрати себе виправдають.
Уповільнення – це шлях до кращого життя і … швидкого прогресу в багатьох сферах життя.
Якість життя – це пріоритет номер один. Ніяких компромісів.
Парадокс: для того, щоб твоє життя стало якіснішим, зовсім не потрібно ще більше грошей.
Навпаки, в гонитві за більш високим заробітком, задоволенням амбіцій, ти починаєш втрачати в якості життя. Навіть, якщо все вже досягнуто і побудовано, на підтримку свого статусу ти будеш витрачати ще більше сил.
Життя в Італії таке, що залишає місце для задоволення і якісного його проживання.
Пам’ятаєте, ми говорили про розклад?
Розклад фактично зроблений так, що всі ті дрібниці, що становлять основу якісного життя, вже вбудовані в звичайний розпорядок дня.
Є час для ранкової кави і газети; час, щоб побути вдень з родиною, забрати дитину зі школи або подрімати; час зустрітися з друзями і перекусити за аперитивом і так далі.
Не жити для того, щоб працювати, а працювати, для того, щоб встигати жити. І встигати жити добре.
Бути поблажливішим до себе.
В Італії багато спокус: смачна кава на кожному кроці й смачні десерти, чудові вина, смачне морозиво (так, я розумію, що це все знову про їжу), інтер’єрні магазинчики і магазини з аксесуарами, звідки неможливо піти без покупок.
Ідея в тому, щоб не відмовляти собі в дрібних радощах, і так – кожен день.
Важливо: це не про заїдання проблем, це не про зайве балування себе, це саме по чуть-чуть, тоді, коли хочеться, щоб продовжувати відчувати, що життя прекрасне!
Проводити час зі своєю сім’єю. Сім’я – це фортеця
Коли у тебе закінчаться гроші, забудуться твої досягнення, розійдуться по світу друзі, все, що залишиться, – це твоя сім’я.
В умовах постійної політичної та економічної нестабільності, характерної для Італії протягом всієї її історії, сім’я часто залишалася єдиним місцем, де тебе повеселять і не зрадять.
Зараз все далеко не так брутально, але сім’я дуже важлива.
Італійські недільні вечері, на які збираються всі близькі й далекі родичі, вже увійшли в приказку, італійці жартують над своїми сімейними зборищами, але … дотримуються. Тому що незважаючи на шум і гам, нестерпних тіточок, набридлої коронної страви бабусі і постійні розмови про фігуру і футбол, сім’я продовжує давати відчуття стабільності і захищеності.
Ми часто фокусуємося на якості на противагу кількості.
А італійці вірять, що якість приходить тільки слідом за кількістю :)) І важливо не те, куди ходить і чому вчиться твоя дитина, а скільки часу ви проводите разом.
Ходити з дітьми. Скрізь. Діти – це класно.
В Італії всюди дозволено вхід з дітьми. Я бачу дітей і в пафосних ресторанах, і в салонах краси, і в бутиках, не кажучи вже про звичайні кафе та магазини. Тобі швидко принесуть дитячий стілець, знайдуть чим зайняти дитину.
І ще одна радість: дитяче меню тут виняток, а не правило.
Немає курячих грудкок і картоплі пюре! Діти їдять те ж саме, що і дорослі, і прекрасно їдять.
Здоровий спосіб життя – це не вибір окремої людини, це стиль життя.
Тому, паста і піца не позначаються на фігурі. Середньостатистичний італієць з’їдає в рік 26 кг пасти, а носить розмір М. Що цікаво, я практично ще не зустрічала італійців, що сидять на дієті.
Їхній щоденний раціон – це вже, по суті, дієта.
Він базується на кількох простих правилах: дотримуйся балансу овочі / борошняне / білкова їжа / фрукти, готуй їжу тільки зі свіжих інгредієнтів, використовуй прості рецепти, контролюй порції.
І другий аспект італійського ЗОЖа: пішки і на велосипеді.
Машина – це для поїздки на масштабний шопінг або на роботу, якщо працюєш далеко. Покупки – це не щотижня набита в супермаркеті тачка, це щоденний захід у купу дрібних магазинчиків і на ринок за щойно випеченим хлібом, приготованим песто, виловленою рибою.
Зустріч з друзями – це парк, площа, пляж, тусовка в барі або біля нього – все на ногах.
Одяг прикрашає людину. Це твій спосіб комунікації.
Італійці ДУЖЕ піклуються про те, яке враження вони справляють на навколишніх. І ви знаєте? Це добре. Це гарно.
Людей на вулицях приємно розглядати. У них є одяг для кожного випадку: ти не підеш в парк в тому, в чому підеш на ринок або на зустріч з друзями.
Шорти, строкаті сорочки, сланці влітку в центрі міста де-небудь в Римі або Флоренції – нонсенс. Якщо людина так одягнена – це 100% турист. Бути добре (не обов’язково дорого!) і відповідно до обставновки одягненим – це повага до себе і навколишніх.
Цілком особлива історія – те, як вони поводяться з шарфами, шийними хустками, капелюхами та іншими аксесуарами. Як сказав один мій знайомий, я душу готовий продати, щоб навчитися так шалик зав’язувати!
Гарні манери роблять життя приємнішим
Не можу поскаржитися на відсутність у себе хороших манер, але деякі речі мені довелося в Італії згадати заново. Дуже базові речі, але їх використання дивним чином змінює атмосферу навколо тебе.
Куди б ти не зайшов, посміхнися і привітай всіх людей, які там знаходяться. Коли я заходжу в невеликий супермаркет біля будинку, зі мною вітається кожен його службовець.
Тепер я вітаюся вже першою і виходжу звідти кожного разу з відчуттям, що була в якомусь приємному місці, а не просто молоко купувала.
Розмовляючи з людиною, відповідай на її погляд, підтримуй контакт.
Якщо тебе штовхнули, скажи першим «Вибачте», й інцидент перетвориться в обмін компліментами.
Хтось назве ці речі соціальної мішурою, нехай так, але з нею приємніше жити, ніж без неї, та й суспільство в цілому стає добрішим
За матеріалами Тутка
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини