В Україну я приїхав у 2005 році. Я хотів вивчити українську, але мені не вдалося.
Чому? Бо для іноземців не передбачено ефективної методики викладання. Я не знайшов жодного підручника, де матеріал подавали б у доступній формі. Пробував оволодіти українською. Навіть познайомився з досвідченим викладачем. Він сказав, що не має навчальних матеріалів для студентів моєї вікової групи. Пообіцяв зібрати їх методом спроб і помилок. Але я відмовився від цієї ідеї. По-перше, це тривалий і складний процес. По-друге, невідомо, чи принесуть ці зусилля бодай якісь результати, – пише Юнус Ердогду для “Детектор медіа“.
Університети надають можливість вивчати українську мову як рідну. Для іноземців варіанту її вивчення як іноземної не передбачено. Є підготовчі курси, де навчають української, проте вони допомагають абітурієнтам оволодіти академічною мовою. А іноземним журналістам важливо вивчити розмовну, щоби краще розуміти її носіїв та пізнавати країну.
Університети надають можливість вивчати українську мову як рідну. Для іноземців варіанту її вивчення як іноземної не передбачено
За моїми спостереженнями, українська дуже відрізняється від рідної для мене турецької. Йдеться не лише про алфавіт, а й про кардинальні відмінності у фонетиці та синтаксисі. Іноземці стикаються з численними проблемами щодо не стільки граматики, скільки лексики, правильної вимови, аналізу текстів, сприйняття на слух, читання тощо. Найбанальніший приклад фонетичних розбіжностей: украй важко розрізняти такі звуки, як “г”, “ґ” і “х”.
Чув чимало популістських заяв щодо українізації. Якщо політичні діячі і справді надають українській мові такого значення, їм слід менше говорити й більше робити. Вивчення української необхідно заохочувати на державному рівні.
Поки проблему незнання іноземними журналістами української мови ігнорують, вони змушені вдаватися до єдиної альтернативи — російської, яка зараз є універсальнішою. З першого дня перебування в Україні всі мої матеріали перекладали російською. Досі найважливіші новини в Україні, детальніша інформація про актуальні події оприлюднюються насамперед російською. Це спонукає зарубіжних журналістів першочергово звертатися до російських джерел.
Між тим більшість іноземців не знають, що українська споріднена з такими східноєвропейськими мовами, як польська, словацька та білоруська. Це може слугувати переконливим аргументом на користь її обрання.
З першого дня перебування в Україні всі мої матеріали перекладали російською
Як навчити іноземних журналістів української?
Можна започаткувати кампанію з навчання. Її ініціатором міг би виступити Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка. Журналістам було б значно легше засвоїти розмовну мову, якби вони читали тексти з газет і журналів, слухали теле- і радіоновини. Додатковий плюс – вони могли б більше дізнаватися про український медіаландшафт.
Для іноземних журналістів можна створити спеціальний інститут. А для молодих фахівців організовувати конференції та зустрічі, на яких вони могли б знайомитися одне з одним. Інститут міг би готувати й видавати підручники. Дарувати їх іноземним журналістам для заохочення до вивчення української мови.
Ще одна ідея — створення безкоштовних туристичних і мовних практичних центрів. Для цього необхідна підтримка міністерств економіки та культури. Було б добре організувати щось подібне в західному регіоні України, де люди активно спілкуються українською мовою. Такі центри з акцентом на вивчення мови влаштовували б для іноземних журналістів культурні поїздки та практичні заняття.
Україномовні видання могли б запрошувати на свою “журналістську кухню” іноземних колег, які прагнуть вивчити державну мову. Це допомогло б їм пізнати тонкощі нової культури, відстежувати актуальні новини й досліджувати український медіапростір.
Ще одна проблема — відсутність підручників і навчальних матеріалів. Необхідно видати для іноземних журналістів хоча б посібник у форматі розмовника. З фразами, які потрібні для щоденної роботи. Допомогти втілити це в життя можуть викладачі-ентузіасти і досвідчені педагоги.
Необхідно видати для іноземних журналістів хоча б посібник у форматі розмовника
У розмовнику краще подавати не граматичні конструкції, а стійкі звороти, якими журналіст міг би користуватися в письмовому та усному спілкуванні. Неможливо навчити іноземця говорити, розуміти й писати українською, якщо робити акцент лише на граматиці.
Це має бути збірка типових для повсякденного спілкування шаблонів, за допомогою яких іноземець зумів би познайомитися, поговорити по телефону, дізнатися адресу, домовитися про зустріч, прийти кудись або піти звідкись і т. д. Слід також додати прислів’я та приказки, типові кліше.
Текст скорочено
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
