…і, здається, взагалі не дуже дозволяла собі замислитися – а якими ж є ці її власні бажання? Втім, в останні роки я бачу явний прогрес у цьому питанні і дуже хочу, щоб моя мама була ще більш сміливою.
Про це пише Iryna Tsilyk на своїй сторінці.
“Сьогоднішній день – це день моєї бабусі, яка свого часу не захистила дисертацію, бо її власні амбіції несподівано дуже травмували її чоловіка, і яка вважає це однією з головних помилок свого життя. Ще моїй бабусі і досі дуже важко повірити, що існують чоловіки (і їх таки чимало), які можуть бути повноцінними партнерами у вихованні дітей та різних домашніх справах, і в цьому немає ніякого подвигу чи пожертви, але є здорове ставлення до сім’ї.
Також сьогодні день моєї мами, яка ніколи не ставила свої власні бажання на перше місце і, здається, взагалі не дуже дозволяла собі замислитися – а якими ж є ці її власні бажання? Втім, в останні роки я бачу явний прогрес у цьому питанні і дуже хочу, щоб моя мама була ще більш сміливою.
Також це день моєї хрещеної, яка завжди була дуже самостійною жінкою і наполегливо виборювала право бути собою, але безліч разів наштовхувалася у своєму житті на осуд, нерозуміння та всю іншу палітру іншування.
Також це день моєї свекрухи, чий чоловік у середині 90-х вліз у страшні борги (їм погрожували, переслідували). Тоді у виборі між суїцидом і спробою якось все розрулити моя свекруха обрала другий варіант, залишила сина-підлітка на свою маму, поїхала у місто великих можливостей Київ і довго-довго перебирала лапками, доки не збила масло: віддала борг свого чоловіка, побудувала власний бізнес. Втім, авжеж, для більшості своїх знайомих і навіть рідних вона була “поганою матір’ю”.
А ще це день моєї сестри, моїх подруг і багатьох знайомих та незнайомих жінок, які щодня в сукнях чи військових формах, в офісі, на передовій чи у себе вдома, виборюють право бути собою. Я дуже вдячна цим жінкам за те, що поруч із ними я також можу бути такою, якою я є: сильною, слабкою, тією, що над усе цінує свою сім’ю, але й не уявляє собі свого життя без творчості, кар’єри і відчуття внутрішньої свободи, тією, що має право на власні пошуки, помилки, вдало чи невдало підібрані фемінітиви (ахах), ну і так далі. Деяким конкретним чоловікам, до речі, я теж за все це дуже вдячна, але сьогодні мова не про них. Коротше, дорогі мої жінки, люблю вас і обіймаю міцно. Дуже хочу, щоб ви почувалися вільними і щасливими в тому розумінні, яке є найближчим для кожної з вас”.
Анастасія Сорока для Amazing Ukraine
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
