…і, здається, взагалі не дуже дозволяла собі замислитися – а якими ж є ці її власні бажання? Втім, в останні роки я бачу явний прогрес у цьому питанні і дуже хочу, щоб моя мама була ще більш сміливою.
Про це пише Iryna Tsilyk на своїй сторінці.
“Сьогоднішній день – це день моєї бабусі, яка свого часу не захистила дисертацію, бо її власні амбіції несподівано дуже травмували її чоловіка, і яка вважає це однією з головних помилок свого життя. Ще моїй бабусі і досі дуже важко повірити, що існують чоловіки (і їх таки чимало), які можуть бути повноцінними партнерами у вихованні дітей та різних домашніх справах, і в цьому немає ніякого подвигу чи пожертви, але є здорове ставлення до сім’ї.
Також сьогодні день моєї мами, яка ніколи не ставила свої власні бажання на перше місце і, здається, взагалі не дуже дозволяла собі замислитися – а якими ж є ці її власні бажання? Втім, в останні роки я бачу явний прогрес у цьому питанні і дуже хочу, щоб моя мама була ще більш сміливою.
Також це день моєї хрещеної, яка завжди була дуже самостійною жінкою і наполегливо виборювала право бути собою, але безліч разів наштовхувалася у своєму житті на осуд, нерозуміння та всю іншу палітру іншування.
Також це день моєї свекрухи, чий чоловік у середині 90-х вліз у страшні борги (їм погрожували, переслідували). Тоді у виборі між суїцидом і спробою якось все розрулити моя свекруха обрала другий варіант, залишила сина-підлітка на свою маму, поїхала у місто великих можливостей Київ і довго-довго перебирала лапками, доки не збила масло: віддала борг свого чоловіка, побудувала власний бізнес. Втім, авжеж, для більшості своїх знайомих і навіть рідних вона була “поганою матір’ю”.
А ще це день моєї сестри, моїх подруг і багатьох знайомих та незнайомих жінок, які щодня в сукнях чи військових формах, в офісі, на передовій чи у себе вдома, виборюють право бути собою. Я дуже вдячна цим жінкам за те, що поруч із ними я також можу бути такою, якою я є: сильною, слабкою, тією, що над усе цінує свою сім’ю, але й не уявляє собі свого життя без творчості, кар’єри і відчуття внутрішньої свободи, тією, що має право на власні пошуки, помилки, вдало чи невдало підібрані фемінітиви (ахах), ну і так далі. Деяким конкретним чоловікам, до речі, я теж за все це дуже вдячна, але сьогодні мова не про них. Коротше, дорогі мої жінки, люблю вас і обіймаю міцно. Дуже хочу, щоб ви почувалися вільними і щасливими в тому розумінні, яке є найближчим для кожної з вас”.
Сьогоднішній день – це день моєї бабусі, яка свого часу не захистила дисертацію, бо її власні амбіції несподівано дуже…
Gepostet von Iryna Tsilyk am Freitag, 8. März 2019
Анастасія Сорока для Amazing Ukraine
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
