За переписами Пані Стефи.
Андрути – це вам не якісь там “перемащені вафлі”.
Якщо ви живете десь у Львові чи околицях, то пояснювати що таке андрути вам не треба, ви і без мене все вмієте і знаєте. Але яким було моє здивування, що, приміром, в Чернівцях і Франківську, при всій спільності традицій, цього слова не знають. Їсти – знають, а слово – ні 🙂
То що ж за звір такий “андрути”? Якщо дуже грубо, то це тонкі вафлі, перемащені всіляким смачним і різноманітним. І це не просто “вафлі із згущиком”, це значно цікавіше.
Трошки історії “для загального розвитку” –
Оскар Пішінґер, спадкоємець знаменитого кондитера Леопольда Пішінґера, придумав та запатентував свій торт в 1880-х роках у Відню. Торт цей – 5 перекладених кавово-горіховим кремом “карлсбадських” облаток-вафель.
І десь в той сам час в кулінарних книжках та записниках господинь з’являються його родичі – польські “андрути калішські” (пишуть, що десь в 1850), і, головне, львівські андрути (теж, думаю, середина 19 ст).
Кажуть, що львівські андрути були “львівською відповіддю” віденському Пішінґеру. Однак, чи було це наслідуванням, чи, як це часто буває, паралельними процесами – я не знаю.
Поляки зареєстрували свої “Andruty kaliskie” як свій регіональний продукт. Але поверхнева гуглоскопія показує, що в їхній основі гладкі облаткові коржі, майже ідентичні, як “Пішінґер”.
Знову ж таки, я не знаю напевне, чи львівські андрути робилися на гладких коржах, чи на “гофрованих” як тепер. Щось забагато “я не знаю напевне” на цей текст, вам не здається? 🙂
Етимологічно виглядає так, що „andrót” -> „on(d)rót” (із вставленим d) -> походить із німецької Ohne + Rot -> без рум’янцю, без підпікання. Тобто йдеться про білі облаткові листки, підсушені, але не присмажені.
В нас вдома (як і в багатьох старих кулінарних книжках) андрутами називали і самі вафельні листи, і тортик з них. А ще, в часи дефіциту всього, моя бабуся називала андрутами навіть звичайні фабричні вафлі типу “переяславські” чи “артек”.
Але поговорімо про прикладну сторону адрутознавства, тобто про переписи.
А їх є безліч, принаймні в тій частині нашої історії, що стосується львівських андрутів. Бо львівські господині вважали своїм святим обов’язком взяти класичний перепис і додати чогось свого, щоб її андрути були інші (і, безумовно! ліпші), аніж сусідчині. То ж і переписів андрутів в нас – як зірок на небі 🙂
Наважливіше в андрутах це хрумкість, отже треба, щоб андрутові коржі не розмокали від крему. Бо тоді, замість фантастичного хрумкого тортика ми дістанемо розлізлий мокрий папір. Саме тому, крем в андрутах зазвичай масляний, дуже часто – із вареним згущиком. Ну і з всілякими додатками – меленими горіхами, какао, зефіром, безе, мармеладом, кокосовим кремом, кавою, коньяком, зрештою.
В будь якому випадку треба пильнувати щоб крем не був мокрим – наприклад сирковий чи сметанковий не дуже підійдуть, бо мають забагато вологи. Але, наприклад, можна перемастити андрути густою конфітурою – кілька таких шарів завжди зроблять добре нашому тортику.
Ось вам кілька моїх улюблених комбінації перемащувань на андрути (припускаємо. що маємо 9 шарів, а такі пачки у нас є зазвичай в продажу) –
3 шари масляно-згущико-кавового крему + 3 шари абрикосової конфітури, вимішаної з грубосіченим горіхом + 3 шари масляно-згущико-кавового. Верх і боки обмазати кремом і обсипати дрібнотертими горіхами.
або
3 шари масляно-згущикового крему з келішком коньяку + 3 шари розтертого до однорідності зефіру + 3 шари масляно-чоколядового крему. Верх і боки обмазати кремом і обсипати грубо потовченою “безешкою”.
або
весь тортик перемащуємо масляно-цитриновим кремом, в який вмішали дрібносіченого кольорового мармеладу.
або
весь тортик перемащуємо “через раз” чоколядовим і кокосовим кремами, верх і боки – будь яким з них, і обсипаємо кокосовою стружкою.
або-або-або… Це я до того, що перемастити андрути можна будь-яким кремом, який любите. Лише перед тим, як мастити боки і верх – потримайте хоч би годинку під пресом, щоб коржі склеїлися 😉
Але не забувайте, що андрути – це завжди тортик, а не просто перемащені вафлі. То ж і ставлення до андрутів поважніше, фундаментальніше – ріжемо як торт, декоруємо як вміємо. Смакуємо з чаєм чи кавою, елеґанцько відвівши мізинця вбік 🙂
А чим перемащуєте андрути ви?
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
