Поява відомого українського бізнесмена Ігоря Коломойського на форумі Yalta European Strategy в Києві справила ефект бомби, що розірвалася. Від журналістів не було відбою — вони спілкувалися з ним чотири години. Підприємець же охоче коментував найрізноманітніші питання і, здається, просто насолоджувався такою пильною увагою до себе.
Багатьох західних експертів здивувала сама його поява на публіці. Видання The Page опублікувало ексклюзивне інтерв’ю з Коломойським, якого вже називають головним консультантом президента Володимира Зеленського, – пише obozrevatel.
Про що матеріал:
- впливовий підприємець проти продажу землі великим корпораціям, приватизації стратегічних підприємств, створення власної керуючої компанії;
- він за зниження податків, дерегуляцію та розвиток фондового ринку в країні.
— Чого ви чекаєте від нового уряду?
— Надії, в основному, позитивні, й очікування теж. Нові влада, Кабмін, прем’єр, міністри. Вважаю, що це чудово. Великий кредит довіри, що важливо, від суспільства. Перше завдання уряду — це сформувати концепцію розвитку економіки. Те, чим вони будуть займатися, і що потрібно, насамперед, країні. Які перед нею виклики, які є проблеми, а також короткострокові й довгострокові плани їхнього вирішення.
— Наскільки я розумію, вони цю концепцію зараз готують.
— Наприклад, я вам вкажу на одну з основних проблем, яка мене, як підприємця, хвилює. Це сальдо зовнішньої торгівлі і курс долар-гривня. Хоча курс у нас нібито незалежний і Національний банк його регулює. А це великий виклик для уряду вже зараз. Бюджет недовиконується і т. д. Бюджет у нас порахували з розрахунку курсу, наскільки я пам’ятаю, 29, а тепер уже 24,5 чи 24,75. І як акціонера підприємства, яке займається експортом, мене це теж непокоїть. Тому що експортери сьогодні страждають неправомірно і незрозуміло навіщо. Я вважаю, що Національний банк займається саботажем і диверсією проти економіки країни. Перед новим урядом стоїть це нове завдання: він має показати всім, собі й президенту, що регулятор у нас займається політичною діяльністю.
— Вважаєте, що потрібно девальвувати гривню?
— Треба повернути те, що було раніше. Два місяці тому курс був 27. У нас негативне сальдо зовнішньої торгівлі. І в такій ситуації курс гривні не може рости.
— Стверджується, що це через ОВДП (облігації внутрішньої державної позики), які активно закуповують за кордоном.
— Мені яка різниця? У нас же є реальна економіка. ОВДП — це боргові зобов’язання. Припустимо, ваш сімейний бюджет перед зовнішнім світом: ви витрачаєте 10 тисяч гривень, а заробляєте 7 тис. Чим покриваєте ці 3 тисячі?
— Позикою.
— Те ж саме позикою покриваємо ми, тільки перед зовнішнім світом. Ми споживаємо імпорту на 60 мільярдів, а виробляємо експортну продукцію на 45-50 млрд. Тобто мінус 10 мільярдів. Це не рахуючи того, що йде контрабандою. Як покрити? Випускаємо ОВДП, отримуємо валюту і покриваємо дефіцит того, що могли б зробити самі. У Росії (може, це не найвдаліший приклад) сальдо зовнішньої торгівлі за минулий рік становило плюс 211 мільярдів доларів США. А в нас — мінус 10 мільярдів. Про яке змагання, конкуренцію, поліпшення рівня життя ми можемо говорити за такого сальдо. Ось перше питання.
— Прем’єр Олексій Гончарук каже, що дуже важливе питання для нього — це входження України в топ-10 за легкістю ведення бізнесу, а також дерегуляція. На вашу думку, наскільки це важливо?
— Дуже важливо. Якщо все забюрократизовано, зарегульовано, то вести бізнес неможливо. Хто сюди приїде і буде інвестувати? Це стосується залучення інвестицій, перезапуску економіки, створення нових підприємств і робочих місць. Якщо цього не буде, значить, ніхто не приїде і не розвиватиме бізнес тут. Крім того, українці будуть відкривати підприємства в Грузії чи деінде. У тих країнах, де його легше вести, і там, де більш-менш зрозуміло для колишніх громадян Радянського Союзу (а нині громадян незалежних країн, зокрема й України), як його вести.
— Як вам взагалі нинішній склад уряду? Гончарук, міністр інфраструктури, енергетики, фінансів?
— Як я можу оцінювати зараз, якщо вони тільки зібралися?
— А те, що вони заявляють, принаймні, на старті?
— Нормально заявляють. Взагалі ніяких питань. Оцінювати будемо не за словами, а за справами.
— Спілкуючись із пресою, ви сказали про те, що не зовсім підтримуєте земельну реформу.
— Я взагалі її не підтримую.
— А Кабмін за неї.
— Значить, у них є свої погляди. Вони ж уряд, не я. Свою думку я висловив як громадянин. Не проти земельної реформи й того, щоб земля стала товаром. Але я проти бездумного її продажу великим транснаціональним корпораціям або доморощеним великим холдингам.
— А якщо на тих умовах, про які говорив минулий Кабмін. Вони планували, що купувати зможуть фізичні особи — не більше 200 гектар в одні руки. І тільки громадяни України.
— Має бути передбачено переважне право для сусідів ділянки, яка продається, і для ком’юніті, яке володіє цією землею, в чиєму адміністративному веденні вона перебуває. Тоді немає питань, хай продають. Я мав справу з продажем землі у Франції. І вважаю, що там все передбачено чудово. Ми ж розуміємо, що в Україні, як завжди, може відбутися не так, як треба. Ми ж всі з СРСР, знаємо, як дурити державу. Тому що вона завжди обманювала нас, а ми навчилися відповідати їй тим же. Просто ще не розуміємо відмінності між тією державою, яка була в СРСР, і незалежною Україною, яка є громадянину другом, а не ворогом.
— Наступний важливий крок, про який говорить Гончарук, — це приватизація.
— Повністю підтримую, крім підприємств, які займаються розробкою надр і бюджетоутворюючих великих стратегічних підприємств. Це, я вважаю, держава повинна тримати у себе.
— ОПЗ, “Центренерго” відносяться до них?
— Ці підприємства державі не завадять. Треба тільки правильний менеджмент туди поставити. У нас є зразок — “Нафтогаз”.
— Тобто ви проти продажу “Нафтогазу”, “Енергоатому”, “Укрзалізниці”?
— Однозначно.
— Бо були ідеї про те, що продавати треба все, зокрема й ці підприємств?
— Якщо продаж робиться для того, щоб заткнути дірку в бюджеті чи покрити сальдо зовнішньої торгівлі валютою, то я проти. Треба спочатку навести порядок, тобто зробити ці підприємства привабливими, і продати за максимальною ринковою ціною. Класичний приклад в українській історії — це “Криворіжсталь” у 2005 році.
— Як оцінюєте проблеми, які з’явилися у Arcelor Mittal, коли президент звинуватив їх у тому, що вони не інвестували в екологію? Потім прокуратура звинуватила їх в “екоциді”. СБУ регулярно проводить там перевірки…
— Іноземний інвестор — це не злодій у законі чи кримінальний авторитет, якому всі будуть поклонятися, молитися, і думати, що прийшов рятівник вітчизни. Він такий же бізнесмен, як і всі інші, як українські бізнесмени. І ніяких потурань йому бути не повинно. Якщо ти порушуєш екологічне законодавство — плати штраф або втрачай підприємство. Я нормально до цього ставлюся. Так само я вважаю, що всі повинні бути рівні перед законом. І якщо порушує “Криворіжсталь” чи інше металургійне підприємство, воно повинно каратися за одними і тими самими стандартами.
— Як ви взагалі оцінюєте діяльність Arcelor Mittal в Україні?
— Чесно кажучи, не зовсім чи навіть узагалі не в курсі. Але я знаю, що вони нічим не відрізняються у веденні своєї діяльності від інших українських підприємств. Коли я був головою облдержадміністрації, там оприлюднювали сумні факти про те, що вони займалися, як у нас зараз говорять, легалізацією коштів, здобутих злочинним шляхом. Не платили податки, виводили гроші через фіктивні підприємства. Був великий кейс у податковій. Але з огляду на те, що тоді податковою керував пан Білоус, який був одним із основних юристів під час продажу державою “Криворіжсталі”, він закрив на це очі й приховав усе. Нічим це так і не закінчилося. Вони взагалі нічим не відрізняються. Не платять податки і виводять прибуток через компанії-смітники. А про екологію ви самі все бачите, чуєте. Це ж публічна інформація.
— Там дві сторони в конфлікті. Держава звинувачує їх у наявності радіоактивних матеріалів, які були виявлені нібито під час перевірки сировини. Натомість Arcelor Mittal це заперечує.
— У вас є сумніви щодо того, що в цій ситуації держава права, а вони 100% брешуть? У мене стосовно цього сумнівів ніяких немає. Візьміть статистику смертності у Кривому Розі та в Дніпропетровську, де немає такого підприємства. У нас, правда, своїх проблем вистачає в Дніпрі.
— Якщо говорити про таке явище, як рейдерство. Зараз багато підприємців скаржаться на те, що досі це одна з найгостріших проблем. Навіть новий міністр юстиції сказав, що від її вирішення залежить те, чи будуть люди визнавати верховенство права і як інвестори ставитимуться до України. Говорили, що компанії, до яких ви маєте відношення, нібито займалися рейдерством.
— Це в пресі писали.
— Так, вас у цьому звинувачували.
— Я у якомусь інтерв’ю років 10 тому сказав, що рейдерство — це проблема, а рейдери — це своєрідні санітари лісу. Якщо на якомусь підприємстві чи в корпоративній структурі, або між акціонерами існують проблеми, то одразу з’являються рейдери. Це надумана проблема. Міністр юстиції, вважаю, якщо він захоче, то за місяць покінчить із усім рейдерством і навіть із теоретичною можливістю ним займатися. Що таке рейдерство? Це незаконна зміна корпоративної структури. А ще частіше — призначення директора, коли з якихось лівих протоколів лівих акціонерів робилися збори. А після того, як з’явився новий директор, виводилися активи. Ми ж розуміємо, що все це смішно і нереально зробити, якщо у тебе немає в реєстраційній службі можливості цим займатися і покривати. Тому в міністра юстиції є всі можливості це зробити, навіть за нинішньої системи законодавства. А якщо воно недосконале, то є ще Верховна Рада і законодавча ініціатива Кабміну. Я цілком переконаний, що новий міністр юстиції з цим легко впорається. Це не найскладніше завдання.
— Одне з побоювань, яке висловлюють підприємці в рамках профільних асоціацій, — це ризик рейдерства.
— Чи є у Франції або Німеччині побоювання у підприємців, що коли вони відкриють підприємство, наповнять його активами і щось побудують — після цього раптом там з’явиться інший директор, якого вони не призначали, й перепише ці активи на третю компанію?
— Звичайно, ні.
— Треба зробити, щоб і у нас не було.
— Як це зробити?
— Нехай міністр юстиції запропонує певні зміни в якісь законодавчі акти, в процедуру і всі інші речі. Взагалі нічого страшного немає. Це надумана проблема, якою хитрі ділки іноді користуються. Але це ж і є санітарія. З’являється якийсь хижак, який піддає підприємство рейдерству. Про що це говорить? Що у підприємства є проблеми. Проблеми між акціонерами, із законодавством, податковою, ще з кимось. І з’являються так звані санітари лісу. Я не називаю це позитивним явищем. А просто констатую факт. Але можна від цього позбутися. Попереднє Міністерство юстиції заохочувало рейдерство. Міністром тоді був Петренко. А нинішній очільник Мін’юсту, я думаю, не буде заохочувати. Тому що це загальна ідеологія уряду. І для того, щоб Україна була привабливою, треба від цього ганебного явища позбутися.
— Ви прихильник того, що інвестиції в економіку України йшли від західних корпорацій чи щоб це були реінвестиції українських підприємців?
— Одне іншому не заважає.
— А самі готові реінвестувати?
— У мене є активні судові процеси.
— Якщо ви з них вийдете позитивно?
— Тоді так, буду готовий.
— Яку суму змогли б реінвестувати?
— Це не коректно. Більшість наших коштів, які ми заробляли в Україні, вони всі реінвестовані в Україні й перебувають у вигляді різних активів, підприємств. А деякі наші інвестиції у нас незаконно конфіскували.
— А як ви ставитеся до тих звинувачень, що з ПриватБанку були виведені майже 5 мільярдів доларів?
— Вважаю, що вся ця історія надумана. І те, що зараз вони розповідають про 5 мільярдів чи 6. Я вже десь чув і 470 мільярдів доларів.
— Це загальний обсяг, що нібито пройшов через ПриватБанк, грошей, які були відмиті.
— Ви розумієте, про що мова. ВВП України – 100%. А це 4% ВВП. Не може такого бути ніколи. Вся ця маячня показує, що люди не знають, що тепер їм робити, і вони намагаються захиститися від своїх попередніх неправильних справ, думаю, злочинних. Але я не хочу вішати жодних ярликів. Є суд, слідство — нехай вони й дадуть правову оцінку.
— Після націоналізації ПриватБанку, що тепер є ядром вашого бізнесу?
— ПриватБанк ніколи не був ядром мого бізнесу.
— Тоді що?
— Я ніколи не був банкіром, не займався банкінгом.
— Проте ви створили найбільший банк в країні.
— Я був одним із акціонерів, ми туди дали великий капітал.
— Це досить серйозний бізнес.
— Ми ж його створили з нуля, а у нас його конфіскували ні за що. Тому що у різних політичних сил були свої інтереси. Той, хто був великим банківським реформатором і завойовував собі право працювати у вищій школі економіки в Лондоні. Хіба це не було рейдерство з боку держави? Нехай та (Валерія Гонтарева. — Ред.) розповість, як вона, зловживаючи своїм службовим становищем, займалася рейдерством, і на чию користь.
— Поясніть, як так виходить. Іноземні експерти, які тут присутні, кажуть, що Коломойський вивів 5 мільярдів доларів, він бандит, гроші поцупив, чому він не сидить, чому сюди приїхав. Ви говорите абсолютно протилежні речі. Наприклад, про це говорив Андерс Аслунд, член Atlantic Council.
— Ми можемо запитати, а чого вони сюди заявилися. Я готовий до відкритої дискусії. Розкажу і де Аслунд отримує гроші, і де підгодовується, з чиїх слів він це співає. Хто йому платить гроші, хто є основними спонсорами Atlantic Council. Там є такий пан Ахметов, один із основних спонсорів. Я інших не називатиму. Нехай він подивиться спочатку з якою тарілки сьорбає.
— Якщо повернутися до ядра вашого бізнесу, більшою мірою “Укрнафта” або феросплавні заводи?
— Я акціонер у різних підприємствах, тобто інвестором. Слідкую за тим, як працює одне підприємство, інше. Мене цікавить, щоб вони були успішні, росли в ціні, приносили побільше дивідендів і розвивалися. А коли це Аслунд говорив?
— Мені вчора, під запис.
— Давайте я під запис скажу, що Аслунд — це повія, яка бере гроші в інших олігархів, у тому числі в Ахметова. І з його слів, його менеджерів і шавок співає тут пісні. Ось це можете йому передати. Так ось він не просто повія, а ще й політична повія.
— Повернімося до питання вашого бізнесу. Чому ви не об’єднали свої активи, не створили якусь корпорацію, як зробив Ахметов чи Пінчук?
— Ну що толку, що створили East One? Які там активи?
— “Інтерпайп”, “Гео Альянс”, “Кредит Дніпро” тощо.
— “Гео Альянс” — це маленька компанія, а “Інтерпайп” — один великий виробник труб і коліс. Для чого створювати надбудову, якщо підприємство може саме працювати?
— Це робиться для того, щоб побудувати правильні західні системи управління.
— А звідки ви взяли, що західна система управління для України — це панацея?
— Я не кажу, що панацея. Але ми ж ідемо в Європу.
— Може, ми й ідемо в Європу, але я не збираюся свої бізнеси комусь продавати.
— А залучати гроші?
— Нам не потрібні гроші. У нас хороший робочий капітал.
— Як щодо ІРО?
— Навіщо нам IPO? Для того, щоб кожен Аслунд пхав туди свого поганого носа? Щоб він сидів у раді директорів, як зараз у “Кредит Дніпро”? З явним конфліктом інтересів, і комусь розповідатиме казки, що робити, а що ні. Він у своєму житті собачу будку побудував? Петро Олексійович говорив, що деякі розумники в своєму житті собачої будки не збудували.
— Чи є якийсь бізнес, крім ПриватБанку, яким ви можете пишатися?
— Я всіма бізнесами своїми пишаюся.
— ПриватБанк — я знімаю капелюх. Ви його створили з нуля, зробили класну компанію. Є ще щось таке?
— Пишаюся усіма своїми бізнесами.
— “Укрнафтою”?
— Так, і нею — тим, що я там акціонер. Вважаю, що це прекрасна компанія.
— У “Нафтогазу” є борг перед “Укрнафтою”, в “Укрнафти” — перед бюджетом, а у бюджету — перед “Нафтогазом”. Як ви ставитеся до ідеї провести такий взаємозалік?
— Це підготовлено. Ми просто чекаємо рішення уряду. Тому що попередній уряд Гройсмана був із Коболєвим не в дуже теплих взаєминах, він саботував цей процес. Я скажу, що там ще пеня, штрафи. Державі приємно їх отримувати. Після того, як ми вирішимо питання з основним боргом, то доводитимемо в суді незаконність цих штрафів і пені. Тому що вони надумані й були штучно створені, зокрема, несвоєчасними проведеннями заліків… Слідчі в тому ж НАБУ знають, хто був творцем проблем із “Укрнафтою”, як і з ПриватБанком.
— А навіщо вона створювалася?
— Рейдерство з боку держави. Спочатку створюєш проблеми, потім або за хабарі намагаєшся їх вирішити, або навпаки — віджимаєш підприємство, віддаєш… Все дуже просто. Я впевнений, що новий уряд цим займатися не буде. Ось абсолютно впевнений.
— В “Укрнафти” є проблеми з обсягами видобутку, тобто нові свердловини не буряться і так далі. У чому причина?
— А ви знаєте, що “Укрнафті” ще з часів Юлії Тимошенко і протягом 8 чи 9 років не видавали взагалі ліцензій і не продовжували старі. Під надуманими приводами. Ну як вона може бурити і кудись може інвестувати, якщо держава не давала своїй же компанії, в якій у неї 50 плюс одна акція?
— Чому так відбувалося?
— Для того, щоб отримати матеріальний інтерес, який ми відмовлялися виплачувати. Ми нікому не платили нічого. Тому створювали найсприятливіші умови. До речі, найвдаліший час, крім того часу, коли НАКом почав керувати Коболєв, було за Януковича, як це не парадоксально звучить. Тоді все працювало і видавалося. А найбільші проблеми завжди були під час правління наших нібито гі*нократів і революціонерів.
— Ігорю Валерійовичу, нашу програму, в основному, дивиться бізнес. І в нього часто до вас ставлення таке: ви дуже успішний підприємець, як бізнесмен, на рівні Чуйка, але ви дієте не за правилами.
— З якого дива? Я порушую закон?
— Питання не в законах. Я кажу, що не за правилами, прийнятим в бізнесі.
— Дивіться, у мене немає ніяких правил. Правила — це 10 заповідей. А решту придумали “аслунди”.
— Це не він придумав.
— Я не баран, щоб дотримуватися цих правил.
— Андрій Веревський створив “Кернел”, Юрій Косюк — МХП. Ви не хочете нічого схожого створювати, наприклад?
— У них однопрофільних бізнес. “Кернел” створив. Чим він займається? Сільським господарством. Мінімум збирає врожаї, максимум виробляє соняшникову олію і продає. Навіщо створювати холдинг або структурувати якось бізнес для багатопрофільних активів? Для чого це треба?
— Просто у вас в руках все є для цього. Наприклад, ви можете взяти “Укртатнафту”, частину “Укрнафти”, взяти мережу АЗС, все це об’єднати в єдину компанію, створити найбільшу, кращу в країні нафтову компанію.
— Навіщо?
— Вивести її на міжнародну біржу.
— Мені це не потрібно.
— Чому?
— Для чого котируватися на біржі? Для чого люди виходять на IPO в розвинених країнах? Перше і основне завдання IPO — це залучити зовнішнє фінансування. Фактично безкоштовне. Тобто ти не платиш за нього відсотки, а віддаєш частку в своїй компанії, правильно? Мені вони не потрібні, ці гроші. У нас достатньо робочого капіталу. Навіщо брати когось у частку? Щоб він мені потім, вибачте за мій французький, тра*ав мізки і питав, чому те, а не це? Я сам керуватиму своєю компанією і ні у кого не буду питати.
— Не вважаєте, що якби ви поділилися своєю компанією з населенням, вам би простіше працювалося? Акціонером її були б сотні тисяч осіб.
— З “аслундами”? І взяли б цю шоблу “аслундів” до себе в ради директорів, виплачували б їм мільйони, то вони б не гавкали і не називали б мене бандитом. А так я хрін їм, а не зарплати або гонорари. Нікого не збираюся ні брати, ні бачити, ні спілкуватися.
— Добре, не “аслунди”, а якщо говорити про населення, про те, що люди в Україні, прості жителі, могли б свої гроші інвестувати у ваш бізнес, отримувати дивіденди. І були б не тільки співвласниками вашого бізнесу, а по суті й лобістами.
— З цим я згоден. Для цього треба, щоб в Україні діяв фондовий ринок. Наша фондова біржа, скажімо так, дещо недорозвинена, і фондового ринку, можна сказати, де-факто у нас немає. Де-юре є, де-факто немає. Однак це не моя проблема. Буде ринок — будь ласка, громадяни України. Я із задоволенням. Але ось сьогодні є “Укрнафта”. Ціна її не сильно висока.
— Так. Хоча це “блакитна фішка” нібито.
— Будь ласка, там великий free-float, нехай вони інвестують. Хто заважає? Або ви вважаєте, що люди не інвестують в “Укрнафту” через Українську фондову біржу тому, що там немає Аслунда?
— Ні, я думаю, що там просто немає захисту інвестицій. Бог із ним, тим Аслундом.
— Уже ні, вже не Бог зі ним. Знаєте, як той анекдот: “На вашу тещу напала собака! — Сама напала, нехай сама і захищається”.
— Я про інші речі. Про те, що люди, якби вони були співвласниками вашої компанії в широкому сенсі слова, то стали б вашими захисниками.
— Пам’ятаю, як вкладники МММ були захисниками Мавроді. Йому це не допомогло. Порятунок потопаючих — справа рук самих потопаючих.
— Тобто ви не вірите у фондові механізми?
— І де акціонери Enron? Вони захищали якихось злодійкуватих власників? Публічна компанія — це небезпечна штука. З нею треба бути дуже обережним. Там є правила і стандарти управління. Це не так просто. Я був у раді директорів декількох публічних компаній. У “Євразі”, колись був в СМЕ, це Лаудера, того, який володів “1+1”. Я вам скажу, що це досить громіздка справа. Я так подивився і думаю, що це не наш шлях. Ну якщо вже зовсім не припре, що потрібні гроші, я маю на увазі для підприємства, то йти цією дорогою не варто.
— Я наведу ще один приклад. Костянтин Жеваго. Він успішно вивів Ferrexpo на LSE.
— Жевазі дуже вдячний, ми тричі інвестували в Ferrexpo, стільки ж разів виходили з величезним прибутком. Вважаю, що він красень, створив компанію, інструмент для того, щоб інші заробляли гроші. Ось я для його підприємства не зробив нічого доброго, а тричі нажив там величезні кошти.
— То для нього вихід на Лондонську біржу — це зокрема був варіант захистити себе.
— Ні, жодного варіанту захистити. Це навпаки, підставитися.
— Підставитися?
— Звичайно, я вірю у фондовий ринок. У те, що підприємству, яке не потребує робочого капіталу або серйозних грошей на якісь проекти, і їх ніде взяти, то не варто туди виходити. Я в цьому переконаний. Приватним підприємствам, які управляються погано або добре, але є успішними, якщо немає потреби в грошах, раджу ні на яке IPO не виходити. Якщо ти не вирішив ще позбутися цього бізнесу і у такий спосіб його продати. Але знову ж таки, якщо ти його продаси за високою ціною, а потім воно впаде, тому що вже прийде інший менеджмент і буде там Аслунд поради свої дурні давати, то я… Це у нас тепер буде мем.
— Аслунд попався.
— Так, серйозно. Але якщо ви, звичайно, не обманули.
— Ні, я вас не обманював. Його коментар записаний.
— Якщо вони потім даватимуть свої безглузді поради і управлятимуть цими підприємствами, то піде ціна вниз, і ганятися будуть вже за тим, хто вивів його на IPO й зірвав куш. А цей Аслунд каже: “Ні, ну це ж бандит, його треба посадити”. До речі, хочу йому нагадати, що я — громадянин України. Не знаю, як він.
— Він не громадянин України.
— Так що, в принципі, громадяни України можуть звернутися до того, що тут можуть бути небажані персони, якщо він займається підривною діяльністю, наприклад. У нас же не тільки громадяни РФ такою займаються, а й оплачені ними агенти в західних країнах. Ми це читаємо в пресі, бачимо по телевізору. Всілякі націоналістичні партії. Росія ж підживлює всі ці партії. Ну не знаю, хто такий Аслунд. Такі, як він, Росію в ПАРЄ повернули.
— Чи потрібно в Україні знижувати податки?
— Як підприємець завжди зацікавлений, щоб їх знижували. Я вважаю, що питання не в тому, щоб знижувати. Це природно. Податки необхідно збалансувати так, щоб не було бажання працювати в тіні. Хоча воно буде завжди.
— Наскільки складно адмініструвати податки?
— Я ж не бухгалтер, не в курсі справи. Нормально, все працює, ПДВ повертають — те, яке стосується експортерів. Особливих скарг немає. До податкової питань немає. Я знаю, що мої менеджери або ради директорів ніколи питання не піднімають. До речі, треба віддати належне, коли був Гройсман, з’явився Продан… Потім був ще Офіс великих платників податків, Бамбізов. І все нормально працювало. Зараз нова команда, і там, кажуть, Верланов, теж порядок. Не знаю, як великим підприємствам. У них немає адміністративних або якихось інших проблем. Тьху-тьху-тьху!
— На вашу думку, що чекає Україну й український бізнес з точки зору економіки в найближчий рік?
— Вважаю, що у нас в країні буде все гаразд, ми з усім справимося, з усіма викликами і небезпеками. Молодий уряд приведе нас до світлого майбутнього. А ще швидше приведе, якщо менше слухатиме різних “аслундів” і т. п.
— Вас багато хто критикує.
— Аслунд — це ім’я загальне. Це для всіх критиків. Нехай вони всі зберуться і поїдуть в іншу країну, десь в Африку давати дурні поради. Ось ця наша найбільша реформаторка вже накоїла справ у Пуерто-Ріко чи де там.
— Наталія Яресько?
— Яресько.
— Вона сьогодні була, до речі, тут теж.
— Так?
— Прилітала сюди.
— Розповідала, як вона в Пуерто-Ріко мало не довела до повстання?
— Ні, не розповідала.
— Слухайте, ми цих усіх героїв бачили. Старці. У нас колись була в “Дніпрі” компанія, ми їх називали шабашниками. Загалом чудові футболісти. Іван Гецко там був, ще декілька людей. Компанія із 5-6 осіб. І вони щороку бродили футбольними клубами. То вони були в “Дніпрі”, то в “Карпатах”, то у “Ворсклі”, то ще десь. Ця група шабашників, у них був згуртований колектив, ставали ядром будь-якої хорошої команди. Але вони були хороші професійні футболісти і не псували картину.
— Ви про Айвараса Абромавичуса і Олександра Данилюка зараз?
— Я без прізвищ. Вони, до речі, останнім часом нічого поганого про мене не сказали. Стежу за їхніми висловлюваннями. Тих, хто від минулих залишився і до нинішніх перейшов у нову реальність. А ось усі “яреськи” нехай далі їдуть у Пуерто-Ріко і рятують Пуерто-Ріко. Уже наїлися цих іноземців, цих шабашників.
— Частина бізнес-спільноти з вами, напевно, не погодилася б.
— Мені плювати на бізнес-спільноти. Я вам розповідаю свою точку зору. І повірте мені, у нас же результати є. Скільки років у нас зовнішнього управління? 5 років покерувати. 5-річний план виконали?
— Вони вважають, що виконали, що економіка стабілізувалися.
— Тобто прийшли з ВВП 220 мільярдів, а вийшли з ВВП 100.
— Вони стверджують, що це проблема війни.
— Путін винен. Те, що вони — некомпетентні шахраї, так вони не вважають? Ви запитайте у Яресько, чого Україні коштувала її реструктуризація з Franklin Templeton і скільки вона там отримала за це відкату. Ви зрозуміли, про що я кажу?
— Розумію.
— Пам’ятайте, вона їздила в 2015 році?
— Але щоб говорити про відкат, потрібні факти.
— Тобто? Дивіться, є дві причини, за якими можна було підписати таку реструктуризацію. Перша — вона абсолютно некомпетентна, а друга — вона взяла відкат.
— Вона могла бути просто в безвихідній ситуації. Інакше був би дефолт.
— У який безвихідній ситуації? Та не було такої. Не плати — і не буде ніякої безвихідної ситуації.
— Ну це дефолт. А дефолту хотіли не допустити.
— Ну і хрін з ним, дефолтом. Якщо немає чим платити? Якщо тебе попередній уряд із президентом обікрали і втекли в Росію? То що? Ну так, це дефолт, і весь світ про це знає. І що з цього? Воююча країна. Дивіться, або вона була абсолютно некомпетентна, або взяла хабар. Ви — журналісти, ось і перевіряйте це!
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
