“Мам, не плач, я приїхав!Це найщасливіші, найжаданіші слова для матері і сина”, – сестра військовополоненого

“Я вже майже вдома! За пару хвилин побачимось, мам! Мам, не плач! Мені дали відпустку на 10 днів!”

За такою емоційною розмовою у маршрутці спостерігала сестра військовополоненого Сергія Глондара Люда Глондар.

“Заходить молодий хлопець. В цивільному. З дорожньою сумкою, з якої ледь—ледь виглядала військова форма. Голосно вітається.

Люди здивовано переглядуються. Сідає біля вікна. А очі, очі неймовірно світяться щастям. Спостерігаю. За пару хвилин задзвонив телефон. І тут цей мандрівник говорить:

— Мам, ти тільки не плач! Мам, не плач, добре?

Маршрутка завмерла в очікуванні…

— Мам, ти чуєш, не плач?! Мам, я приїхав, чуєш! Я вже майже вдома! За пару хвилин побачимось, мам! Мам, не плач! Мені дали відпустку на 10 днів! Мам, я так скучив!…

Жінки, які були в маршрутці, не стримували сліз. А, юнак, поринувши з головою в розмову з мамою, навіть і не бачив цього всього. І в той час кожен розумів, що враховуючи той стан, в якому живе Україна вже більше 4-х років — це були найщасливіші, найжаданіші слова для них обох, матері і сина — Мам, не плач, я приїхав!”

Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини