У 1937 році американський інженер Атанасов гортав два томи монографії Михайла Кравчука “Розв’язання лінійних диференціальних та інтегральних рівнянь”. Український математик пропонував унікальні методи, які спрощували обчислення і вперше дозволяли їх автоматизувати. Атанасов був за крок від розробки першого у світі комп’ютера, але йому хотілося ще більше дослідити геніальні рішення українця.
Про це розповідє 24 канал.
Інженер вирішує напряму сконтактуватись із Кравчуком і відправляє до Києва листа, у якому зазначає: “Ваша серія робіт щодо розв’язання диференціальних рівнянь виявилися дуже корисною у моїй роботі”. Він просить вислати й інші наукові праці.
Михайло Кравчук був знаною фігурою в наукових колах України. Хлопець із волинського села Човниця змалку виявив хист до навчання – Луцьку гімназію закінчує з медаллю, а за успішність на фізико-математичному факультеті Київського університету отримує стипендію у 50 карбованців. Професор Дмитро Граве настільки пишається своїм студентом, що рекомендує математичній спільноті звернути увагу на його наукові роботи.
Ученого запрошують викладати у київських інститутах та гімназіях – так його учнями стали легендарний конструктор ракет Сергій Корольов та творець перших турбореактивних двигунів для радянських винищувачів Архип Люлька. Кравчук їздить з лекціями й за кордон. Науковці в Торонто, Парижі та Болоньї слухають його доповіді про наближене інтегрування лінійних диференціальних рівнянь, тоді як Американська асоціація математиків і взагалі пропонує переїхати на інший континент. Кравчук відхиляє всі пропозиції.
Науковець вдосконалює теорію математичної статистики, матриць і визначників, при цьому свої монографії публікує українською мовою й першим створює український словник математичних термінів. Студенти розповідали, що він настільки гарно володів українською, що дехто пробирався на його пари лише для того, щоб почути, як він розмовляє.
Власне така позиція й не сподобається більшовикам. Проти математика починають готувати справу. Саме в цей непростий час, 9 вересня, американець і відправить свого листа до Києва. До Кравчука він так і не дійде, адже вже 5 днів у газеті “Комуніст” з’явиться гнівна стаття: “Академік Кравчук рекламує ворогів”. Її автори запевняли, що роботи вченого “викликали глибокий гнів у всіх чесних радянських математиків”, адже Кравчук не лише підтримує з “неблагонадійними” математиками дружні зв’язки, а й навіть видає книги у співавторстві. Цікаво, що перший підпис під цією статтею належав тому самому академіку Граве.
Атанасов про це нічого не знав і, не отримавши відповіді на перший лист, написав у листопаді до Української асоціації культурних зв’язків з іноземними країнами, де знову попросив надіслати йому монографії Кравчука про диференціальні рівняння. Мовляв, він уже замовив їх та всі майбутні публікації через німецьке джерело, але їх так і не надіслали.
Можливо, ви б могли довідатися, чи мої листи дійшли до професора Кравчука, і якщо так – чому він не відповідає, – написав у листі Атанасов.
Хіба міг уявити американець, що провідного європейського математика за вигаданими звинувачуваннями засудили на 20 років в’язниці та 5 років заслання. З Лук’янівської в’язниці його відправляють на Колиму добувати золото. 1942 року вченого не стане.
Того ж року за океаном Атанасов разом з інженером Беррі успішно протестують перший у світі цифровий обчислювальний пристрій – комп’ютер ABC (Atanasoff-Berry Computer), у якому вперше використали двійкову систему числення, електронну логічну систему, паперові перфокарти, а як запам’ятовувальні пристрої застосували конденсатори.
Хтозна чи ми колись би довідалися про цю історію, якби не професор Школи політичних досліджень Університету Оттави Іван Качановський, який в архівах Університету Айови натрапив на ці листи і розповів світу про внесок українця.
В наш час математичні рішення Кравчука допомагають науковцям з усього світу обробляти та відновлювати зображення відеоматеріалів, розпізнавати характер пухлин та розшифровувати арабські рукописні слова.