Ніжна, тендітна, з дитиною на руках, жінка, яка кличе на вечерю, у сукні, з букетом троянд – ось найбільш звичний образ жінки, аж ніяк не зі зброєю, десь в окопі, за сотні кілометрів від дома, яка воює з ворогом за свою країну…
Вікторія з позивним «Антикор», в районі проведення ООС є офіцером із правового забезпечення. Перевіряє документи та розпорядження згідно з нормами чинного законодавства. На “нулях” не була, але готова.
– Це – не романтика, це – моя мрія з дитинства. В 2014-ому я закінчила військову кафедру і, дякуючи прикладу моїх братів, які служать в Національній академії НГУ та неодноразово брали участь в антитерористичній операції, вирішила для себе, що я з ними. Згодом ще й чоловіка обрала при погонах!
Вікторія зізнається, що дуже комфортно відчуває себе у цьому колективі. Їй подобається служба, подобається ставлення до жінок. Воно доброзичливе. Ходять на чергування нарівні з чоловіками, в бронежилеті, зі зброєю в руках.
– Я, напевно, була би не проти, щоб і мої діти служили, тим паче сьогодні армія – це забезпечений бойовий механізм. Мої батьки та чоловік із розумінням та підтримкою поставилися до того, що я поїхала з дому на два місяці.
Олена с позивним «Багіра», в ООС – офіцер групи планування на застосування сил і засобів НГУ.
– За певних обставин мій батько не зміг стати військовим. Я пам’ятаю його блиск в очах, він хотів, щоб його донечка була гідною людиною. Це мотивувало мене піти навчатись на правоохоронця. Мій військовий шлях – заради нього.
Вона служила в органах МВС, і мала вже спецзвання “капітан”, коли в 2016 році за власним бажанням перейшла до НГУ. Працювала в кадровому відділі.
Їй завжди було цікаво спілкуватись з молодим поповненням стосовно того, чому вони обирають військову службу. Молода жінка вважає, що це – чудовий шанс змінити своє життя на краще. Їй не раз бувало приємно, коли півроку по тому до неї підходив змужнілий хлопець і казав: «Дякую Вам, товариш майор, за те, що дали правильну настанову!».
– У моєму спецпідрозділі 99% це чоловіки. Ми працюємо та тренуємося на рівних умовах, і при цьому у мене дискомфорту не виникає. Мій особистий рекорд у віджиманні від підлоги – 35 повторень, три кілометри пробігаю на оцінку «добре»!
Я виховую дев’ятирічного сина, він не знає, що я саме тут, хоча одного разу він мене попередив: «Мама, я забороняю тобі їздити на війну!»Пишаюсь тим, що він у мене не «мамина спідниця», та не «бабусині пиріжки»!
Ванда Олександрівна, старший кухар.
– Я вже 19 років готую для військових. Все почалось із того, що мене попросили 3 місяці допомогти кухарам у військовій частині. Коли почалась війна, я працювала у донецькій частині Збройних Сил України, потім нас передислокували у маріупольський аеропорт, і згодом я потрапила до бойового підрозділу гвардії. Відтоді годую гвардійців! Моя фірмова страва – борщ із пампушками та душею.
Гвардійці щиро вітають своїх бойових подруг із головним весняним святом! Квітніть і далі, наші дорогі! Будьте здорові й щасливі! Кохання вам, тепла і всіляких гараздів! Миру й перемоги – перемоги, яку ми здобудемо разом із вами, заради вас!
Разом переможемо!
Слава Україні!
Джерело: Операція об’єднаних сил / Joint Forces Operation
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
