Не знаю як це відбувається в решти людей, але коли на мене нападає такий звір, як прокрастинація, то рівно в той ж момент звідкись береться бажання щось приготувати. Бажано з тіста, щоб побабратися і розім’яти пальці.
Тому нині вранці, замість того щоби дописувати текст, який не те що “горів”, а вже звуглів наніц, я зробила макітру лінивих пирогів. А потім і текст дописала. Так що, ліниві пироги, тепер з впевненістю скажу, найліпший лік від про-кра-сти-тойвот. Ну, ви знаєте, про що я.
До речі, я вже писала, в нас вдома є чітке розмежування лінивих пирогів, палюшків, клюсків, книдлів і копиток.
Ліниві пироги – з сирного тіста.
Палюшки – з картопляного тіста, до якого береться тільки варена картопля.
Клюски – з картоплі, але круглої форми і з притисненою серединкою “як еритроцити”, if you know what I mean.
Книдлі робляться з картопляного тіста, але до тіста додається троха сирої тертої на дрібну терку картоплі. Можуть бути пусті, а можуть бути начинені.
А копитка – теж з картопляного тіста, такого ж як палюшки і клюски, але один край притиснений видельцем.
Заплуталися? А ніхто не обіцяв що буде легко 😉 до всього, маю підозру, що класифікація ця не остаточна і лиш моя власна.
Це той перепис, де все на око. Бо сир буває різної масності і мокроти. Єдине що я завжди пильную, то це багато яєць.
Десь до півтори кіля (огого!) суміші сиру і бриндзі я взяла 6 яєць, троха підсолилапідперчила, і додала муки стільки, щоб замісилося нетуге тісто. Орієнтовно – десь 5-6 чубатих ложок.
Поки місила – поставила гріти баняк води, широкий, щоб зручніше було вибирати.
Замішане тісто брала ложкою, формувала валок, підсипаючи мукою, щоб не липло до стільниці. І омакнутим в муку гострим ножем нарізала на пироги і відразу обкатувала в муці, щоб не злипалися.
Тим вода вже закипіла, я її посолила і зварила палюшки невеликими порціями.
Тут є кілька ніжних моментів:
- кидати ліниві пироги в воду, що кипить;
- відразу лопаткою легесенько підмішати “по дну”, але справді, дуже легесенько;
- ліниві пироги досить швидко піднімаються наверх;
- і тут найважливіше – тільки-тільки вода з лінивими пирогами закипіла – акуратно широкою ложкою, або ситком виймаємо. Бо зайва хвилина – і всьо, розварилися. А нам того не треба;
- вийняли, наприклад, друшляком, і на кілька секунд під зимну воду, щоб змити слиз;
- сполокані пироги і викладаю на стільницю, щоб підсохли, а як підсохнуть – складаю в макітру і промащую олією.
Та й всьо 🙂
Найбільше ліниві пироги мені смакують підсмажені і зі сметанкою. Але з засмаженою цибулькою, чи зі шкварками – теж дуже дуже. Або, наприклад, посипати зверху доброю бриндзьою. Або шкварками. Або бриндзьою і шкварками. Ай, всьо. Я побігла їсти 🙂
Джерело пані Стефа