Какая разніца, на каком язикє гаваріть…
«Чуєш, Марино з Маріуполя, подай мені, будь ласка, майонез…»
Шо? Ти нє Маріна с Маріуполя, а Коля с Ніколаєва і плохо понімаєш по-українскі? Да какая разніца, как тєбя зовут і на каком язикє ти говоріш: главноє шоб ти подал мнє майонез. Шо? Колє нє нравится, когда єго називають Мариной і просять подать майонез? А чьо ето? Колє ж всьо равно, на каком язикє гаваріть. Вот і мне всьо равно, как називать Колю. Главноє, чтоби етот чєловєк подал мінє майонез, а Маріна воно чи Коля – какая разніца.
Ей, чєловєк, якого б ти не був роду плємєні, подай, будь-ласка, майонез. Що? Нє смєть вас уніжать? Та боронь боже! Розумію, що ви – нікакая нє Маріна с Маріуполя, а Ніколай Трюфєль, рожденний в Одєссє в інтєлігєнтной сємьє, проживаєтє в Ніколаєве по уліцє Лєніна, 46… Зачекайте, у нас же ж, здається, декомунізація минула… А-а-а-а, ви чхали на ту декомунізацію, как привиклі, так і будет, і вапщє, когда ваші снова прідут, вєрнут всє названія в зад как било прі СССР, так зачєм напрягаться? Шутітє так. Зрозуміло. Кажете: занімаются в етом Кієвє хєр знаєт чєм, вмєсто того, чтоби поднять зарплати і пєнсії. Ну да, какая разніца на каком язикє гаворіть, главноє, чтоби била стабільность, работа, сємью корміть і всьо такоє. Так і я ж про це – какая тєбє разніца, Коля ти чи Маріна, просто подай мені майонез. Ну, хочеш, я буду називати тебе Еммануїлом Ройтбурдом, тільки подай, будь ласка, оту баночку. Що? Ти вимагаєш, щоб я звертався до тебе на ім’я, яке є основним ідентифікатором людини? Стривай, це як у випадку з борсуком: якщо істота виглядає як борсук, бабрається, як борсук і бурмоче, як босук, то з вірогідністю у 99 відсотків – це і є борсук. Один відсоток лишаємо на похибку, бо може то Олег Ляшко прикидається борсуком, аби просунути в Раді черговий закон «про борсуків». Тож якщо ти виглядаєш, як росіянин, поводишся, як росіянин та співаєш 9-го травня за столом Дьєнь Побьєди чи «Бєлой акації гроздья душистиє», то ти з 99 відсотковою вірогідністю і є росіянин. Один відсоток лишаємо на похибку, бо може то Надія Савченко шпигує в ДНР за моzkалями.
Тож, Коля Трюфель с Ніколаєва, якщо ти називаєш себе українцем, розмовляй, будь-ласка, українською, аби я ідентифікував тебе, як українця, і подай, будь-ласка, мені майонез. Що? Не треба цих націоналістичних штучок? Ти українець, але Бандера не твій герой. Зрозуміло. А хто твої герої? Маршал Жуков, Віктор Цой, Висоцький, група «Любе» с Расторгуєвим. Так а при чому тут Україна? Це ж все російські або радянські герої та артисти. Що? А-а-а-а, тєбє такі нравятся украінскіє артісти: Ані Лорак, Йолка, Ваня Дорн і 95-й квартал. А чьо нравятся? Потому шо прікольниє, по русскі поют і тупих хоhлов-націоналістов мочат со сцени. Зрозуміло. Так у тебе ж весь паспорт прикрашений бандерівськими символами. Тризуб, жовто-блакитницй прапор? під яким націоналісти боролися і вмирали за вільну Україну в той час? як ти ходив строєм, співав «взвєйтєсь кострамі сініє ночі» та хрумал салат oлів’є в новорічну ніч. Хорошіє билі врємєна, кажеш: «в гостях у сказкі», звьоздочка по дєсять копєєк в школьном буфєтє, Афрік Сімон ха-фа-на-на, до свіданья мой ласковий Міша, Тиніс Мягі та Алла Пугачьова с пєснєй «Старінниє часи єшьо ідут». Ти пам’ятаєш Тиніса Мягі, Коля? Десь далеко Піночет мучає Луіса Корвалана, а у нас по тєлєку: «Спасітє, спасітє, спасітє разбітоє сєрце мойо-о-о-о», «Пріключєнія елєтроніка» і «Мєсто встрєчі ізмєніть нєльзя». А головне – жодних українських націоналістів, які їли живцем польських дітей, а тепер сидять на зонах, співаючи нам на зло «Ще не вмерла…» та «Ой у лузі червона калина». Що? Ти й досі на зло київській хунті, як хильнеш чарку, співаєш «Союз нєрушімий» та «Гаспада охвіцери»? Так розірви й викинь геть цей відразливий для тебе український паспорт. Чого не хочеш? Мрієш по безвізу в Європу з’їздити подивитися, як вони там загнивають і морально розкладаються. Кажеш: ворога треба знати в обличчя, а увесь Майдан був проплаченим Америкою сборіщем маргіналов, гєєв і простітуток, ібо ти – за Україну без бандер, но с вєлікой русской культурой – Пушкіним, Булгаковим і Ахматовой. Я ж і кажу: кого мова і культура – того і країна. Булгаковська Україна – то Росія. А як тобі Шевченко? – Неоднозначная лічность. «Кохайтеся чорноброві та не з москалями», так только фашист напісать мог. – Зрозуміло.
Так хто ж ти, Коля такий, – українець ти чи росіянин? А-а-а-а, ти у нас русскоязичний украінєц. Ето тоже тіпа что-то гібрідноє? Малороссія, Новороссія, грушеяблонька, слівовішенка? Продолжаєшь мутіть, в надєждє, что ваші прійтут? За Мураєва будєш голосовать с Рабіновічєм. Чєрвонєнко вапще красавчік… А вот Путіна нє любішь. За шо? За те, що він Крим забрав, а до Харкова й Одеси не дійшов? Ха-ха-ха, це вже я типу жартую. А от іще свіженький жарт з інтернету: «за останні чотири роки війни в Україні Росія від санкцій втратила понад один трільйон доларів тільки за те, аби мешканці Донбасу могли не вчити українську мову». Ха-ха-ха… Тобі щось не смішно. Ну так, адже ти простий практічний чєловек, Коля с Ніколаєва. І дєйствітєльно, зачєм насільно учіть ету тупую мову, когда єсть прєкрасний рускій язик, которий і бєз того прітєсняют, устраівая гражданам питку Вакарчуком, чєй хріплий голос звучіт із всєх радіоточєк, ісполняя закон «о квотах украиской музикі» за сєбя і за того парня Потапа, котрий, как і ти, Коля, імєєт украинский паспорт но по-украинскі прінципіально нє пойот, патаму шо тожє рускоязичний украінєц і работаєт імєнно с подобной тєбє аудіторієй. Хорошо, что хоть журнали, газєти, сєріали єщьо держаться. Почті всє по-русскі даже в бандеровском Львовє. І вапщє, с Расієй надо міріться, патаму шо ми самі віновати, шо оні на нас напалі – так Мєдвєдчук каже і он по-своєму прав. В 21-м вєкє всьо рєшают новиє тєхнології, а мова сужаєт діапазон воздєйствія с внєшнім міром. Даже деєпутати в парламєнтє с трибуни виступают по-украінскі, а в кулуарах то всьо по русскі щєбєчут, патріоти сраниє, показушниє. Так зачєм напрягаться?
Ось і я про це – Марино, подай, будь ласка, майонез. Шо? Ти нє Марина, а Коля с Ніколаєва. Да какая разніца. Я теж людина практична і мені важливо, щоб ВОНО просто подало мені майонез».
Навіщо мені майонез, спитаєте ви, адже він такий не корисний? Щоб запустити ним у голову цього великодержавного російського шовініста, що маскується під українця, із словами «майонез українською – то олійно-яйкова заправка. Вчи мову, довбню!
Автор: Антін Мухарський
Джерело: viche1.co.ua
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
