Пісня українською мовою отримала б нове дихання.
У Одесі вирують пристрасті довкола перекладу пісні «Біля Чорного моря». Музичний твір про місто, відомий виконанням радянського співака Леоніда Утьосова, переклав українською мовою фахівець Сергій Осока. Однак за це він отримав чимало негативу від тих, кому такий варіант прийшовся не до душі. Про деталі скандалу розповіла модна експертка Майя Тульчинська на своїй сторінці в Facebook, передає Главком.
Також наголошується, що переклад зроблений з ініціативи завідувачки літературно-драматичною частиною Одеського академічного українського музично-драматичного театру ім. В. Василька Світлани Бондар.
«Був у цієї пісні шанс раптом відродитися і стати сучасним хітом. Мелодія красива, сентиментальна, її б залюбки наспівували. Її б на радіо крутили, кліп красивезний можна зняти з нею. Але для цього пісня має бути українською – здається, це має бути очевидно сьогодні всім. І, здається, ну що може бути поганого в ініціативі перекласти пісню українською? Та це вам тільки здається… Як на мій погляд, переклад кращий за оригінал, поетичніший і ніжніший. А ще, як на мій погляд, дуже мало людей в цьому світі володіють українським словом на рівні Осоки», – повідомила вона.
Однак не всім прийшовся до душі переклад пісні.
«Якісь тітоньки пояснюють, що в українській мові нема слова «зажура». Радять погуглити значення слова «метафора». Закидають, що переклад кепський і українською мовою перекладач не володіє (та ладно!). Закидають, що не провели конкурс перекладів (а мали?). Закидають, що не треба було взагалі чіпати цю пісню, бо пісні не перекладаються (серйозно?!).
Закидають, що в пісні є душа, і душа цієї пісні – у виконанні Утьосова (при цьому сам Утьосов тягнув західні пісні і співав їх російською під виглядом своїх – аж гай гудів).
Ну, і звісно, закидають, що «понаехали в Одессу не местные и свои порядки тут наводят, кто вас просил это переводить?».
Тульчинська акцентує, що перекладена пісня «не вгодила ані ваті, ані «знавцям мови». Вата біситься, бо їх від української мови в принципі плющить, як чорта від молитви». Однак попри це, вона переконана, що «хоче вата того чи ні, за пару десятків років, а може й раніше, в Одесі повністю пануватиме українська мова».
«І хочуть того прискіпливі «знавці мови» чи ні, ми свою роботу зробимо. Ми культурний простір України українізуємо, не зважаючи на усі їхні закиди. І в історії, можливо, лишаться імена тих, хто це робив. Але точно не лишиться імен тих, хто дошкуляв і робив їм нерви. Історія не пам’ятає критиків, лише митців», – вважає Тульчинська.
Перекладач Сергій Осока так прокоментував скандал довкола перекладу: «У мене не було, немає й не буде наміру вважати свою спробу перекладу останньою інстанцією, остаточним варіантом, якимось там взірцем, гідним пошанування й виконання Вакарчука. Мене попросили – я зробив… Я не буду, бо я не мушу детально пояснювати всім охочим, чому я переклав певний рядок саме так, а не інакше. Хоча б тому, що в мене немає на це часу. Тож моя відповідь на всі запитання звучить так: я переклав саме так тому, що вважав це найкращим варіантом, а інші (з різних причин) мене не влаштовували. Перш ніж пропонувати мені свої варіанти, панове, зазирніть у словники й перевірте, чи ваш варіант, щонайменше, грамотний? Бо я за ці три дні прочитав уже стільки рядків із помилками, що в очах темно».
Перекладач зауважив, що передбачав подібну реакцію на свою роботу, адже будь-яка спроба інтерпретації викликає спротив, ревнощі, неприйняття.
«Так часто трапляється з безсмертними текстами, а особливо – пісенними, та ще й такими давніми. Вони живуть у нашій свідомості своїм життям, і тут раптом якийсь бездарний Осока сміє інтерпретувати. Багато хто сприймає це мало не як зраду. Я за своє життя переклав не одну сотню текстів. Я знав, на що йду. Знав, що роблю. Кожен має право на інтерпретацію. Ви всі, як і я, можете взяти й теж перекласти. Це не злочин і не зрада. Ви, як і я, можете сприймати або не сприймати чиюсь інтерпретацію. Це ваша приватна справа. Як і моя. Але будь ласка, будь ласочка, утримуйтеся від безграмотних порад. Не пропонуйте варіантів із помилками. Не намагайтеся викликати мене на дискусію про естетичне, бо про нього дискутувати безглуздо. І я не витрачатиму на це часу, бо все одно кожен зостанеться при своєму», – звернувся до критиків перекладач.
Переклад Сергія Осоки
Те місто я бачив не раз уві сні,
Грайливе, солоне, ігристе,
Край чорного моря відкрилось мені
В квітучих акаціях місто
Край Чорного моря!
Те море, в якому я плив і тонув,
Той берег, ясний і погожий.
Повітрям, яке у дитинстві вдихнув, напитися й досі не можу.
Край Чорного моря!
Повік не забуду бульвар і маяк,
вогні пароплавів, як свічі.
і лавку, де ми, о кохана моя,
поглянули вперше у вічі –
Край Чорного моря!
Земля, до якої мій друг-одесит
тулився, обпалений боєм.
В зажурі над ним Батьківщина стоїть,
і назване місто героєм –
край Чорного моря!
Життя зостається прекрасним завжди,
Грайливе, солоне, іскристе.
І нас щовесни повертає сюди,
В Одесу, у сонячне місто.
Край Чорного моря!
Світлана Бондар висловилася так: шкодує, що «не змогла вберегти перекладача від навали неадекватних коментарів».
«Я жодної секунди не пошкодувала, що попросила тебе це зробити. Адже результат чудовий. Ще раз дякую, що не відмовив і зробив чудовий переклад!», – написала вона на сторінці Сергія Осоки.
Нагадаємо, пісня «Біля Чорного моря» написана 1951 року поетом Семеном Кірсановим та композитором Модестом Табачниковим для Леоніда Утьосова.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
