Всі автори цих книжок – учасники музичних гуртів і популярні особи, але літературний доробок додає чимало яскравих барв до їх образу.
По-перше, він вигідно відтіняє музичні здобутки, по-друге – це, без сумніву, ще й цікаве чтиво, передає Еспресо.
Кузьма Скрябін. Я, Шонік і Шпіцберген. – Х.: Фоліо
У повісті “Я, Шонік і Шпіцберген”, а також у піснях 2006—2014 років, що увійшли до збірки, якнайкраще розкривається яскравий талант Кузьми з його іскрометним гумором, тонким ліризмом, чіткою громадянською позицією. Тексти пісень цікаві не лише як музична лірика, але також, як поезія – авторська, філософська, саркастична. Так само проза іноді нагадує «народний» гумор в стилі “Пригод бравого вояка Швейка”.
“Величезний норвег, що сидів спереду, страшно підвонював і створював враження людини, яка душ бачила тільки в кіно, – починає викручуватися автор. – І коли літак трухануло на повітряній ямі – він випустив маленького Хоттабича, який відразу відправився гуляти по салону. Спочатку в цьому ганебному вчинку я запідозрив кума, але норвег випустив ще одного Мюнхгаузена вже зі звуковим супроводом і барон повис прямо переді мною, так що сумніви розтали. Врятувала ситуацію стюардеса, яка появилася зі столиком з напоями, вона дещо сколихнула повітря, і важку хмарку віднесло в бік бізнес-класу”.
Сергій “Коло” Мартинюк. Реп’яхи. – Х.: Фабула
Ця збірка поезій соліста гурту “Фіолет” схожа на маніфест покоління, коли біографію багатьох сучасників можна поділити на кількість віршів у ній, і в сухому залишку залишиться чи то “запах епохи”, а чи “присмак часу”. У будь-якому разі, віхи на шляху до зростання майже спільні, коли «залягли поміж трав, потонули в блакиті високій, / все так просто — любов до любові, рука до руки, / нам на пару з тобою всього вісімнадцять років, / нам на пару з тобою в волоссі липкі реп’яхи”. Тим паче, що “географія” віршів у збірці-автобіографії доволі широка: «у Львові — Високий Замок, у Луцьку — холодний Стир, у Дубні — моя колиска, у Києві — світу вир», а якщо зважити, що у доробку автора ще й недавній роман “Капітан Смуток”, то портрет покоління вийде майже ідеальний: “бракує часу й вільних вихідних, / збираю розпорошене каміння, / крізь час проліг над світом крик: / пора додому, до свого коріння”.
“Що важливо, “Реп’яхів” ніколи б не було, якби не тисячі ваших повідомлень із запитанням: коли, нарешті, вийде збірка? – підтверджує автор. – Я щасливий, що це сталося саме тоді, коли сталося”.
Ірена Карпа. День усіх білок. – Чернівці: Чорні вівці
Ця повчальна історія – від сучасної української письменниці, мандрівниці та учасниці групи “Qarpa”. Цікава та корисна буде книжка дітям та їх батькам, оскільки вчить самостійності, впевненості в собі та готовності прийти на допомогу. Так, за сюжетом, який розгорається у Карпатському лісі, всім його мешканцям – і не лише білкам! – доведеться об’єднати зусилля, щоб врятувати рідні місця від зазіхань бандитів та чиновників. А допомагати їм в цьому буде сім’я лісників, що стоїть на сторожі лісу. На сторінках цієї книжки юні читачі дізнаються про те, як важливо боротися за свою мрію та відстоювати права, бути уважним до потреб інших та з повагою ставитися до природи. Але тут не буде ніяких нудних повчань — тільки захопливі пригоди з харизматичними та сміливими героями!
Валентин Терлецький. Книга сили. Воля. – Л.: Кальварія
Інтрига у романі лідера запорізького гурту “Декаданс” закручується вже від самого початку. Читача одразу попереджають про містичні події, які відбувалися з автором під час збирання матеріалу для Книги та спілкування з нащадками тих, хто зберігає таємницю Сили. Тож читання, як застерігає автор, може супроводжуватись несподіваними ефектами. Насправді ж “Книга Сили»”— це серія романів про джерела Сили. Художнє дослідження легенд і феномену українського козацтва від його зародження до теперішнього часу, яке ґрунтується виключно на реальних подіях, маловідомих фактах та численних загадках. Серед героїв першого роману серії “Книга Сили. Воля” не лише такі знакові імена, як Дмитро Байда-Вишневецький, Іван Підкова, Северин Наливайко, Самійло Кішка та інші, але й багато майже невідомих широкому загалу козаків та козацьких старшин. “Що ж до самої загадкової Книги, про яку йдеться в романі, то авто не дає однозначної відповіді, бачив він її, чи ні. “Ми всі тоді щось бачили, щось чули, щось думали, – зауважує він. – Книга, безперечно, існує, але в руки стороннім її не дають. Я знаю, де вона перебувала на момент початку роботи над цим твором. Але говорити про це мені поки що не дозволено”.
Фоззі. Василь Гупало. – Л.: Видавництво Старого Лева
Раніше, крім музики і пісень в гурті “Танок на Майдані Конго”, автор цієї пригодницької книжки писав здебільшого про спальні райони Харкова та про дитинство в далеких 90-х. А тепер вже заглянув в історичну далечінь, у дрімучу старовину нашого краю – страшну, як у Гоголя, але страшно цікаву, як в мультику у Діснея. Добро у збірці уособлює простий чоловік — Гупало Василь. Але простий він до пори до часу. Коли ж настає інша пора, інший час, і людям починає щось загрожувати, Гупало Василь фізично проявляє метафізичну здатність добра рости, збільшуватись у розмірах і таки перемагати… “Гупало Василь закрутив пензля, сам закрутився і став ураз велетнем зі страшними білими очима, які багато років лякали всіляку гидоту на землі. Пензель перетворився на здоровенну булаву, і нею Гупало Василь доброзичливо почухав свою стрижену під макітру голову й сказав: “Вас мені якраз і треба, шановні. Саме вас”.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини