13 грудня Православна церква відзначає День святого апостола Андрія Первозванного, людини, яка першою принесла віру християнську на землі теперішньої нашої держави. Саме тому Андрій Первозванний особливо вшановується в Україні, де побудовано багато храмів на його честь.
Святий апостол Андрій спочатку був учнем Іоана Предтечі. Після хрещення Господнього він залишив Хрестителя і першим серед апостолів став учнем і послідовником Христа.
Сам Андрій Первозванний був родом з Галілеї. Ця північна частина Святої Землі відрізнялася родючістю і живописністю, а жителі її — добродушністю і гостинністю. Галілеяни легко уживалися з греками, що у великій кількості населяли їх країну. Багато хто з галілеян розмовляв грецькою мовою і навіть мали грецькі імена. Ім’я Андрій — грецьке за походженням і в перекладі означає «мужній».
У пам’ять Андрія Первозванного в Києві, на тому місці, де апостол поставив перший хрест, 1212 року споруджено дерев’яну церкву Воздвиження Чесного Хреста Господнього, також привертає увагу храм Святого Андрія Первозванного, який знаходиться на початку Андріївського узвозу.
Андрій був рибалкою і став першим з 12-ти апостолів, кого покликав на служіння Ісус Христос. Він привів з собою і рідного брата, майбутнього Першоверховного апостола Петра.
Після того, як Ісус Христос вознісся на небо, апостоли, отримавши обіцяного Утішителя, Духа Святого, згідно веління свого Господа повинні були проповідувати Євангеліє усьому творінню. Стародавній переказ говорить, що перед розселенням з Єрусалиму, всі вони зустрілися востаннє у одному місці, і там, за навіюванням Духа Божого, склали так званий апостольський символ віри, як план майбутньої всесвітньої проповіді. При цьому, як колись ізраїльтяни при унаслідуванні обітованої землі, по частинах розділили між собою весь тодішній світ. Частиною святого апостола Андрія стали обширні країни Віфінії і Пропонтиди, Греції і Македонії, Фракії і Скіфії. Тому саме там він проповідував слово Боже. Апостол пройшов Малу Азію, Фракію, Македонію, дійшов до Дунаю, перетнув побережжя Чорного моря, Грузію, Крим, Тавриду і по Дніпру піднявся до того місця, де стоїть Київ. На тому місці, де Андрій Первозванний встановив хрест, збудована у Києві Андріївська церква.
Пройнятий Духом Божим, апостол благословив священні пагорби Києва. Поставив на одному з них хрест, і, звернувшись до учнів своїх, сказав: “На цих горах возсіяє благодать Божа, і град великий має бути і церкви многі має Бог воздвигнути…”
Після цього, відвідавши ще багато міст Греції, святий Андрій прибув у Патри Ахайські (нинішній Патрас). У той час вже лютувало перше гоніння на християн, підняте Нероном. Не дивлячись на це, висока проповідь апостола і чудодійна сила його над болящими і біснуватими у короткий час привернули багатьох до Христа. Храми язичницькі помітно пустіли, а число християн невпинно зростало. Роздратований цим, правитель області Ей, заточив святого Андрія у темницю, але любов вірних не залишила апостола і в ув’язненні: безліч народу щодня стікалася до темниці слухати його натхненні проповіді, так що правитель, побоюючись народного повстання, поспішив засудити апостола на хресну смерть. Коли святий Андрій був приведений туди, де був приготований хрест, то, побачивши його здалека, голосно сказав: “Радій, хресте, плоттю Христовою освячений! Перш, ніж зійшов на тебе Господь мій, ти страшний був для земнородных; але тепер, коли ти вмістив у себе любов небесну, бути розпростертим на тобі є дар. Знають вірні, скільки приховано в тобі щедрот, скільки уготовано за тебе нагород. Небоязливо і весело йду я до тебе, але і ти з веселістю і радістю прийми мене, учня що розіпнувся на тобі Господові”. Два дні продовжувалися хресні страждання святого Андрія. Весь цей час він не переставав повчати натовпи народу, що оточували хрест його. Під кінець другого дня небесне світло осяяло обличчя його і страждальник мирно відійшов до Господа при сходженні сонця в 30-й день листопада (за старим стилем) біля 70-го року по Різдві Христовім.
Водночас свято має і дохристиянське походження, це традиційний день ворожінь. До прийняття християнства це свято називалося Калитою. Дехто вважає, що воно походить від слова “календи”. Очевидно, малися на увазі молодіжні вечорницькі зібрання, які започаткувавшись 1 грудня, носили спільну назву Калити й тривали до Різдва – періоду повороту сонця на весну. В цей час найбільше вдавались до заклинань, завбачення майбутньої долі й ритуального кусання “калети”. Натомість первісну назву християнство замінило на святого апостола Андрія Первозванного. На Андрія жінки не пекли хліба, не шили і не пряли. В ніч під Андрія хлопці мають найбільші права – єдина ніч у році, коли парубкам за бешкети люди вибачають.
Джерело: rivne1.tv
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини