1075 років правління княгині Ольги: легенди та факти про найвідомішу жінку в історії України

1967

Цьогоріч відзначається 1075 років правління княгині Київської Русі Ольги, з діяльністю якої пов’язаний новий етап розвитку давньоруської державності.

Історик Інституту історії України НАН України Вадим Арістов в ефірі Радіо Культура розповів, що з біографії найвідомішої жінки в історії України є легендами, а що – підтвердженими фактами, передає Суспільне.

хрещення княгині Ольги

Княгиня Ольга — реальна особистість?

Ми не маємо сумнівів, що це абсолютно реальна людина, проте можемо дечого не знати щодо її походження та хронології певних подій. До того ж дата початку її правління, як і більшість дат її життя, є умовною. Ми тільки знаємо, в який період вона діяла – це середина Х століття. Однак значна частина біографії княгині Ольги, яка відома у популярній історії, це легенди.

У нас із джерелами дуже нерівномірно. З одного боку, є перша руська хроніка “Повість временних літ”, яка була написана значно пізніше. Те, що записав хроніст, переважно спиралося на поодинокі реальні відомості, які він знав з однієї візантійської хроніки, перекладеної на слов’янську мову. Також він мав три тексти візантійсько-руських договорів, які теж були перекладені з грецької. В одному з них і було згадано Ольгу. Решта того, що ми у нього читаємо – це або дуже туманні пригадування, впорядковані ним, або його власні домисли.

Княгиня Ольга зустрічає тіло князя Ігоря

Прийняття Ольгою християнства

Якщо ми хочемо говорити про реальну Ольгу, то легендарні чи напівлегендарні повідомлення мусимо винести за дужки і спиратися на тексти, які були створені у Х столітті, за життя Ольги.

Є візантійський трактат про церемонію, який розказує нам в деталях, як Ольгу приймали в Константинополі, куди вона приїхала на чолі посольства від київських, або дніпровських русів. Друге тогочасне джерело – західнонімецька хроніка, яка повідомляє про 959 рік, коли Ольга надіслала посольство до німецького короля і просила його направити до Києва єпископа. Тобто це була перша достовірна спроба організації Руської церкви.

Примітним є те, що просили саме у західного короля. Видно, що з Візантією щось не вийшло. Але загадка, чому єпископ Адальберт мусив тікати з Києва і ледь залишився живий та чому його місія була невдалою. І у згадках західноєвропейський хроніст називає Ольгу вже її християнським іменем, тобто Оленою. Таким чином, станом на 959 рік вона 100% була християнкою. А хрестилася, вочевидь, під час візиту до Константинополя. Є дискусія з приводу двох дат, але найбільш правдоподібною є 957 рік.

Князь Володимир і княгиня Ольга

Княгиня Ольга як державна діячка

Розбудову Руської держави пов’язують із князем Володимиром. Оскільки в часи Ольги це ще рано назвати державою, бо вона ще стояла на чолі відносно невеликого колективу, який сидить у Києві. Але церква вшановує її як предтечу рівноапостольного князя, і в політичному сенсі вона теж є предтечею, тому що, на відміну від свого сина Святослава, який вирушив на Дунай і якого тут нічого не тримало, вона бачила себе на чолі саме цієї землі. І не дарма вона просила єпископа. Очевидно, вона була першою, хто почав думати якось інакше.

Про завоювання у її часи не йшлося. Колектив, на чолі якого вона стоїть, займає півтора-два київських пагорби. Вони торгують з Візантією, годуються у навколишніх слов’ян, з якими вибудовують складні і суперечливі стосунки, але це ще далеко не завоювання земель. Справжнє завоювання почнеться з її онука – князя Володимира. А її син Святослав вів, радше, політику переселення.

Дата смерті княгині — 969 рік

Це одна з таких дат, які походять з “Повісті временних літ” та іншими джерелами не підтверджується. І ця дата, найімовірніше, є однією зі штучних, яку сам хроніст вигадав. Хоча вона не настільки брехлива, як може здатися. Очевидно, що Ольга була жива в кінці 950-х років і на початку 960-х. Очевидно, що її не було в живих у 970-х роках, зокрема, на момент загибелі Святослава у 972 році. Тобто її смерть справді вкладається у 60-ті роки Х століття. Але не можна нічого сказати саме про конкретний рік. До цієї літописної дати ми маємо ставитися акуратно, як і до всіх дат цієї легендарної частини.