Парадоксальним чином режисер перетворив партійне замовлення
на поетичний шедевр німого кіно — і відразу став культовою фігурою світового масштабу
«Якщо ви не бачили великого плану яблук у “Землі”, то ви взагалі не бачили яблук»
— кажуть, такими були слова захоплених західних кінокритиків після перегляду картини. На батьківщині «Землю» чекав менш теплий прийом.
Кінострічка не потребувала перекладу, й була однаково зрозумілою як у Парижі, так і Нью-Йорку, Токіо та Римі. Глядачам припало до душі майстерність режисера поєднувати загальнолюдські й вічні теми з рідним українським ґрунтом.
Свою головну стрічку Довженко зняв у 35 років. Це був шостий з його одинадцяти фільмів і останній в українській трилогії після «Звенигори» та «Арсеналу». Сценарій режисер написав сам за три дні. Чорно-біла стрічка розповідає про те, як селяни відбирають землю в куркулів та розорюють її, але мають заплатити за це високу ціну: драматичні події призводять до того, що в фіналі головний герой помирає від кулі колишніх власників наділу. Фільм знімався на замовлення партії як пропаганда колективізації, тож на перший погляд у сюжеті немає нічого складного. Але Довженко зумів перетворити півторагодинну соцреалістичну оповідь на оду життю та попередження про незворотні зміни у світі.
Можна легко забути, що фільм про колективізацію, дивлячись на сільські пейзажі, довгі плани, фактурні обличчя акторів. Усе це виливається в поетичний гімн українського світогляду, нероздільного існування людей та землі. Партійні діячі відчули, що їхній задум опинився на другому плані і шукали приводу заборонити фільм. 8 квітня 1930 року після 32 комісій його зі скрипом випустили в прокат, щоб зняти з показу вже за дев’ять днів. Офіційна причина — оголена жіноча натура в кадрі. Негласно ж на Довженка вкотре впала підозра в націоналізмі. Режисер був у відчаї після розгромних відгуків кремлівської преси.
Тим дивніше було для нього дізнатися, що фільм з успіхом пройшов у Європі. Після прем’єри в Берліні з’явилися десятки статей про Довженка, у Венеції його назвали «Гомером кіно». 1958 року міжнародний референдум у Брюсселі включив «Землю» до 12 найкращих фільмів усіх часів. Лише після цього стрічку реабілітували в СРСР. З того часу вона регулярно з’являється в списках шедеврів кінематографу. 2015 року ЮНЕСКО назвала «Землю» однією з п’яти головних стрічок у світовій історії. У любові до твору Довженка зізнавалися й режисери. Так, у класичному фільмі Вуді Аллена «Манхеттен» герої ідуть в кіно саме на сеанс «Землі».
Джерело: Coma.in.ua
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
