Київський журналіст Андрій Сайчук поспілкувався з Валерією Гонтаревою після підпалу її будинку. Кілька разів упродовж розмови Гонтарева зривалася на сльози, особливо, коли згадала про дитячу кімнату, у якій колись спав син. Про це журналіст написав у своєму пості у Facebook.
Написав про це на Твіттері, але тут більша аудиторія. А вартує про це казати, просто по-людськи вартує. Сьогодні вперше випало поспілкуватися з Валерією Гонтаревою – досі такої можливості не мав. Власне, я мав записати телефоном коментар з нею. Гонтарева, як ви знаєте, з переламаними ногами лежить в лікарні в Лондоні. Я набрав номер, вона відповіла. Я спитав, як вона почувається – просто, щоб бути джентельменом. Вона відповіла, що не спала цієї ночі. Я став щось розпитувати про підпал, про будинок.. Вона почала казати про сімейні альбоми, які згоріли. І раптом почала ридати. Просто плакала, не могла говорити. Я теж не знав, що сказати. Я почувався трохи ніяково, і на душі було паскудно. Але я мав ще кілька запитань, які стосувалися справи, Коломойського, Приватбанку. Тому, витримавши павзу, я знову повернувся до інтерв’ю, але ще двічі Гонтарева зривалася на сльози. Зокрема, коли згадала, що син за два дні до підпалу спав в тій самій кімнаті, звідки почалася пожежа. Так чи інак, ми записали розмову. Насамкінець я сказав якісь підбадьорливі банальності, тримайтеся ітд. Потім, на монтажі, ми вирізали місця, де було чути, як моя співрозмовниця ридає в слухавку – то не дуже етично. Та і не стосується, напевно, справи. Але, коли я чую навіть від нібито притомних людей версії “сама підпалила”, то розумію, що неетично – промовчати. Навіть, якщо я живу в суспільстві, де перемогли хамство і ідіотизм.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
