“Не озирайся і мовчи”, Макс Кідрук
Мабуть, жоден опис цієї книги не здатен повністю розкрити всі її переваги. Якщо в кількох словах – вона про булінг серед підлітків і проблеми спілкування всередині родин. Якщо докладніше – то це неймовірна, місцями дуже страшна і скажено захоплююча історія.
Родина Марка переїжджає до нової багатоповерхівки. Хлопчик розумний і старанний, тому відразу стає об’єктом цькування серед однокласників. Одного разу він зустрічає дівчинку з паралельного класу Соню. І та розповідає, що, якщо йому тяжко і хочеться хоча б ненадовго відволіктися, він може зайти до ліфту і шляхом натискання певної комбінації кнопок потрапити до іншого світу, де все ідеально і немає людей.
Однак, є одна умова, коли ліфт зупиниться на 10-му поверсі, потрібно повернутися спиною до дверей і не озиратися, навіть якщо відчуєш, що хтось увійшов до кабіни. І мовчати, що б не сталося. Звучить як казка, але юнацька цікавість візьме верх, і Марк вирішить на 10-й поверх, де його чекатиме не тільки ідеальний світ, а й дещо інше.
“Інтернат”, Сергій Жадан
Не менш страшна книга, тільки в даному випадку описувані в ній жахи цілком реальні, адже справа відбувається на Сході України в зоні АТО. Сам автор за останні роки неодноразово їздив на Донбас, тому, хоча образ головного героя і вигаданий, він цілком міг існувати.
Одного ранку Паша, 30-річний учитель української мови, який в тих краях абсолютно нікому не потрібний, навіть йому самому, усвідомлює, що в його світ прийшла війна. Його місто опинилося між двома фронтами, а в сусідньому, що знаходиться під контролем сепаратистів, залишився племінник, мати якого зараз у від’їзді.
І Паші доведеться вирушити за ним і прожити за майбутні три дні майже ціле життя. А заодно і визначитися, на чию сторону в цій війні варто стати.
“Стіна”, Андрій Цаплієнко
Автор цієї книги – військовий кореспондент ТСН, який багато років вів репортажі з найгарячіших точок на земній кулі. І хоча його нова книга написана в жанрі постапокаліпсис, вона все одно про одну з таких зон конфлікту – про Схід України.
Дії роману розгортаються 2054 року. Росія розвалилася на дрібні частини і її колишня територія зветься “Дике поле”, яке від всього іншого цивілізованого світу відокремлює висока захищена стіна. На цих землях панує хаос, а влада належить збройним угрупованням, кожне з яких прагне стати найголовнішим.
І рідкісним явищем в цьому хаосі є люди, яким дивом вдалося зберегти здоровий глузд. І саме їм випало розібратися з загадками минулого, щоб отримати хоча б примарну надію на майбутнє, згадати про людяність, і, звісно ж, про кохання.
“Вбивство п’яної піонерки”, Сергій Оксеник
Події цього роману розгортаються наприкінці 1950-х в невеликому селі. Його головні герої – діти, які одного разу вночі стали свідками дивних подій. І поки вони намагаються дізнатися, що ж сталося, місцевий міліціонер починає розплутувати іншу ниточку цього кримінального клубка, і стикається в результаті з радянською системою, з якою жарти погані.
Одним з головних достоїнств книги є гумор, з яким вона написана. У деяких місцях ви просто реготатимете на весь вагон метро. А ще вона нагадає кожному з нас про дитинство і канікули, що проводилися у бабусь в селі. Про “нічийні” яблука, що звисають через сусідський паркан, і свіжовиловлені смажені бички. Або про купання в річці і розповіді страшних історій ночами біля вогнища.
“Білий попіл”, Ілларіон Павлюк
Любите детективи і заплутані історії з елементами містики – тоді цей роман спеціально для вас. Один багатий пан запрошує до себе в глибинку столичного детектива Тараса Білого, який повинен розслідувати вбивство молодої панночки. У злочині звинувачують закоханого в неї семінариста, схопленого на місці злочину з усіма можливими доказами. Здавалося б, все зрозуміло.
Однак, як тільки Тарас береться за справу, в ній з’являється все більше і більше невідповідностей. А місцеві всі як один намагаються переконати його виїхати. Але детектив не має наміру здаватися. Особливо після того, як дізнався, що місцевість ця проклята і врятуватися від впливу нечистих сил можна лише за допомогою білого кола, накресленого крейдою.
Джерело: Сьогодні