7 пісень про любов: а моя бабця співала таке…
Той, хто перший сказав, що всі на світі пісні – про любов, таки мав рацію. Про неї співали, співають і будуть співати завжди. А ще писати вірші й романи, знімати кіно і розповідати одне одному на вушко чи вголос. Але, все ж таки, саме в піснях є особлива магія, яка робить їх близькими і зрозумілими одразу всім.
Для багатьох із нас першими піснями про любов були ті, які нам співали мами й бабусі. Вони чули їх ще від своїх бабусь, а ті – від своїх. Хто першим підібрав настільки вдалі слова, щоб розповісти про власні болі і солодкі хвилювання – годі й думати. Але те, що ці слова досі знаходять відгук у наших серцях, не викликає сумнівів. Інакше б їх не переспівували знову й знову вже сучасні українці.
Цікаво, що великою любов’ю серед виконавців користуються саме лемківські пісні. Лемки, із їхньою непростою історією і особливою культурою, вміли розповісти у своїх піснях про такі щемкі миті кохання, що вони не втратили своєї пронизливості й у переспівах.
Jamala – Верше мій, верше
Ой верше, мій верше,
Мій зелений верше,
Уж мі так не буде, (2)
Як… як било перше.
Бо перше мі било,
Барз мі добре било,
Од своєй мамички, (2)
Не ходити било.
Не ходити било,
Куди я ходила,
Не любити било, (2)
Кого я любила.
Не ходити било
Горами, стежками,
Не любити хлопця (2)
З чорними бровами.
Верше… Мій верше…
Христина Соловій – Под облачком
Под облачком явір похилений,
Сідит на нім пташок прімилений.
Слухай, мила, як тот пташок співат,
Же з любови нич добра не биват.
Же з любови, же з любови
Нич добра не биват.
Ци та любов є од Бога дана?
Ци лем може д’яблом підшептана?
Хоц би-с не хтів, то мусиш любити,
Хоц би-с не хтів, прото маш терпіти.
Хоц би-с не хтів, хоц би-с не хтів,
Прото маш терпіти.
Моя мила, ти покусо єдна,
Я тя любив не рік та не два.
Ти ми далас зілля ся напити.
Не мож, мила, ніяк без тя жити.
Не мож, мила, не мож, мила,
Ніяк без тя жити.
Ми ворожка давно ворожила,
Же мя здурит дівка чорнобрива.
Же не буду видів за ньом світа,
Аж проминут мої млади літа.
Аж проминут, аж проминут
Мої млади літа.
Под облачком явір зеленіє.
Посмотр, мила, як тот вітер віє.
Може, вирве єго з коренями.
Мила моя, што то буде з нами?
Мила моя, мила моя,
Што то буде з нами?
Людське серце – штука норовлива, це вже давно зрозуміло. Доводь йому, як краще, переконуй, що так робити – не раціонально, а все одно воно саме вирішить, кого йому любити і як. Бабці й прабабці добре знали про цю його хитру властивість. Знають і сучасні виконавиці.
Vivienne Mort – Перейди, місяцю
Перейди, місяцю, перейди, місяцю,
Та й на нашу вулицю, та й на нашу вулицю
На нашій вулиці, на нашій вулиці
Усі хлопці молодці, усі хлопці молодці
Нема найвищого, нема найкращого,
Як Іван межи ними, як Іван межи ними
В нього воли в шкоді, в нього воли в шкоді,
Аж у тещі в городі, аж у тещі в городі
Біжи, Іван, займи, біжи-біжи, Іван,
Та й до тещеньки зайди, та й до тещеньки зайди,
Щоб теща хвалила, щоб теща хвалила,
Щоб Ганнуся любила, щоб Ганнуся любила, щоб Ганнуся любила.
ТаняТаня (Dakh Daughters) – Зозуля
Летіла зозуля
Через мою хату
Сіла на калині,
Та й стала кувати
“Ой, чого ж, зозуле,
Ой, чого ж ти куєш,
Хіба ж ти, зозуле,
Добро мене чуєш?”,
“Як би не чувала,
То би б я й не кувала,
Про тебе, дівчино,
Всю правду сказала.”
“Ой, Боже ж мой, Боже,
Що ж я наробила,
Козак має жінку,
А я й пoлюбила.
Козак має жінку,
Ще й діточок двоє,
Ще й діточок двоє,
Чорняві обоє.”
“А я й тих діточок
В найми понаймаю,
З тобой, Марусино,
В саду й погуляю.”
Гуляв козаченько
Неділю й дві ночі,
Прийшов козаченько
До дівчини в гості.
“Ой, Боже ж мой, Боже,
Який я й удався,
На чужій сторонці,
За жінку признався.
Не так вже й за жінку,
Як за дві дитини,
Розкололось серце
на дві половини.”
А от щодо чоловіків, то вони завжди намагаються вдавати, ніби ставляться до усіляких там любовних колізій і переживань легковажно. Навіть про розлуку і нерозділене кохання вони співають бадьоро й задерикувато. Однак їм так ніколи й не вдається переконати нас остаточно.
Шпилясті кобзарі – Ой, у вишневому саду
Ой у вишневому саду
Там соловейко щебетав.
Додому я просилася,
А він мене все не пускав.
Милий ти мій, прошу тебе.
Зоря зійшла, пусти мене.
Проснеться матінка моя,
Буде питать, де була я.
Мамо моя, прийшла пора,
А я весела, молода.
Я жити хочу, я люблю,
Мамо, не лай дочку свою
Доню моя, у чому річ,
Де ти гуляла цілу ніч?
Чому розплетена коса,
А на очах бринить сльоза?
А ти їй дай такий отвіт:
Дивись, яка чудова ніч.
Весна іде, красу несе,
А в тій красі радіє все.
Коса моя розплетена –
Її подруга розплела.
А на очах бринить сльоза,
Бо з милим розпрощалась я.
Mad heads XL – Чорні очка
“Чорні очка, чорні очка, як терен,
Чорні очка, як терен, як терен, як терен.
Коли ми ся поберем, поберем?”
“Поберемся, поберемся в неділю,
Поберемся в неділю, в неділю, в неділю,
Маю в Бога надію, надію”.
“Куди ж мене, куди ж мене поведеш?
Куди ж мене поведеш, поведеш, поведеш,
Коли хати не маєш, не маєш?”
“Поведу тя, поведу тя в чужую,
Поведу тя в чужую, в чужую, в чужую,
Поки свою збудую, збудую”.
“Постав хату, постав хату з лободи,
Постав хату з лободи, з лободи, з лободи,
А в чужую не веди, не веди!
Чужа хата, чужа хата такая,
Чужа хата такая, такая, такая,
Як свекруха лихая, лихая.
Хоч не лає, хоч не лає, та бурчить,
Хоч не лає, та бурчить, та бурчить, та бурчить,
А все ж вона не мовчить, не мовчить”.
Піккардійська Терція – Сумна я була
Сумна я була-сумна буду,
Любила-м хлопця – не забуду,
Любила-м хлопця – він мя покинув,
Він мя покинув – сама буду.
Скажи дівчино, чого сумна,
Чом не весела, як та весна?
Любила-м хлопця – він мя покинув,
Він мя покинув – не вернеться.
Джерело: kyivmusiclabs.com
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
