Українська поезія надихнула тайванця вивчити українську мову

Тайванець Чак Чуан вивчає українську мову вже півтора роки. Зізнається: спочатку було важко, але постійна і наполеглива практика у вигляді перегляду фільмів в українській озвучці, слухання української музики, читання української літератури та просто спілкування українською у побуті дозволила йому значно підвищити рівень своїх знань. А ще Чак любить українські краєвиди та вважає, що у багатьох українців «буддистське серце»​.

Про усе це він розповів у інтерв’ю Радіо Свобода.

– Коли я був студентом в університеті на Тайвані, я читав українську поезію в англійському перекладі. У 2014 році до Тайбею завітала українська поетеса Оксана Луцишина, щоб зачитати свої вірші. Насправді я нічого не знав про Україну, але поезія Оксани звабила мене.

Моя професор порадила мені написати дослідницький проект про Україну та українську літературу, тому що на Тайвані дуже мало знають про вашу країну (лише про українських дівчат).

Тож влітку 2015 року я розпочав роботу над ним. Я був дуже шокований, бо в бібліотеках не було ніякої інформації про Україну! З українськими поетами я намагався зв’язатися через електронну пошту або Facebook. Це була дуже цікава пригода.

Врешті-решт я вирішив що, після університету поїду до України, щоб вивчати українську мову.

– Із чого ти почав її вивчення? У який спосіб взагалі вчив: сам, з викладачем, через курси?

– Під час першого року я навчався на підготовчому факультеті в Київському університеті імені Тараса Шевченка.

Минулого року я жив у Львові, і мій друг порадив мені, крім лекцій і пар в університеті, відвідати курси української мови. Наші уроки були в кафе-коворкінгу в центрі Львова. Ми займалися щодня по 3 години. Це було цікаво та корисно, бо ми вивчали не тільки граматику, а також читали статті, слухали музику та дивилися відео. У групі нас було тільки двоє. Це був інтенсив, щоб ми могли практикувати розмовні навички.

У листопаді моїм одногрупником був чоловік зі США. Його історія цікава. Його батько – поляк, а мати – українка. Йому вже 50 років, але це був його перший візит до України.

У грудні моїм одногрупником був студент з Британії. Йому тільки 19 років і зараз він навчається в Кембриджському університеті. У нього є українські лекції в університеті. Йому подобаються вірші Тараса Шевченка. Ввечері ми з ним ходили на музичні концерти у Львові.

– Що для тебе було найважчим у вивченні української мови, а що найцікавішим?

– Це було важко! Я ніколи не вивчав ні російську, ні українську мови.

У перший місяць я був у російській групі, тому що не було української групи для мене. У російській групі студентів було багато. Деякі з них вже вивчали російську мову, а інші ні. Одного разу вони розмовляли з викладачем і розсміялися, а решта не могла зрозуміти, чому саме їм смішно. Це було дивно.

Був випадок, коли викладач дала нам зошит з російською граматикою і почала швидко говорити. Моя щелепа відвисла. Потім вона запитала нас, хто не зрозумів? Я підняв руку. Вона запитала: «Хорошо, что ты не понимаешь?» А я навіть не міг сказати їй, що я не міг зрозуміти.

Згодом я швидко і щасливо перейшов до української групи.

– Скільки часу минуло від моменту початку вивчення тобою української мови і до моменту, коли ти зміг говорити вільно нею та писати?

– Із жовтня 2016 року до сьогодні, тобто 15-16 місяців. Я намагався багато практикувати свої навички. Наприклад, замовляв таксі, тому що, на мою думку, це хороший спосіб для цього. Я не використовував Uber, просто набирав номер служби і говорив дівчині, куди я хотів їхати. Потім телефонував водій, щоб підтвердити виклик. Частіше за все, під час поїздок я розмовляв з водіями про музику чи подорожі. Окрім цього, я дивився багато фільмів українською мовою.

​– Чим українська мова відрізняється від твоєї рідної? Можливо, є щось схоже між ними?

– На Тайвані ми розмовляємо китайською, вона дуже відрізняється від української. Мені складно знайти схожі між ними слова. Щодо різниці, то, наприклад, ми не кажемо «Будь здоровим!», коли наш друг чхає, чи «Смачного!» перед прийомом їжі.

​– Яке слово української мови для тебе найкрасивіше, а яке найкумедніше?

– Є багато смішних для мене слів. Одного разу я запитав свого друга, як українською мовою буде вислів «holy sh*t», він неправильно зрозумів і відповів: «Свята сокира». Ми подумали, що вислів, який ми випадково утворили, є доволі смішним і почали його використовувати.

– Де ти вже був в Україні? Що вразило тебе тут найбільше, а що не сподобалося?

– Взагалі я вже відвідав багато міст. Подорожував разом із другом. Маріуполь, Бердянськ, Запоріжжя, Дніпро, Черкаси, Умань, Білгород-Дністровський, Одеса, Хотин, наприклад…

В Україні мені дуже сподобались краєвиди соняшників. Я бачив їх, коли подорожував на автобусі і на поїзді. Тайвань – це острів. Ми бачимо море, але у нас немає красивого великого поля.

– Які враження у тебе від українців? Чим вони відрізняються від твоїх земляків, а чим схожі з ними?

– Я щасливий, тому що познайомився в Україні з багатьма друзями. На Тайвані, ми кажемо, що в когось «буддистське серце», що означає, що хтось настільки добрий і благостивий, що є реінкарнацією Будди або ж Будда є в його серці. Ви також можете сказати, що Ісус є в чиємусь серці.

Наприклад, коли я був у Харкові, трапилась ситуація, коли у мене не вистачало грошей, щоб купити квиток у метро. Я просив про допомогу хлопців і дівчат, але мені відмовляли. І раптом один чоловік запитав, чи не потрібна мені допомога, і допоміг мені ввійти в метро за своєю карткою, навіть не попросив 4 гривні. Потім я запитав у нього, як можу пересісти у напрямку до вокзалу. Він все пояснив. Хоча я нічого не зрозумів, але я дуже дякував. У нього «буддистське серце».

З іншого боку, в мене є хороший друг Сергій, який працює в університеті Києва. Він допомагав мені писати домашні завдання щодня. Навіть він не просив у мене за це гроші чи подарунки. У нього теж «буддистське серце».

– Чи читаєш ти українські книги? Хто з українських авторів тобі подобається?

– Крім новин і статей українською мовою, я інколи читаю українські книги. Люблю читати вголос поезію, коли подорожую в метро чи літаком. особливо мені подобається читати поезію Сергія Жадана, мені дуже подобається його віршована рима і темп. Я ходив на його концерти. Це було чудово!

Мені подобаються вірші Ліни Костенко. «Крила», наприклад.

Окрім літератури, мені подобається українська група «Океан Ельзи». На жаль, я ніколи не був на їхньому концерті.

З іншого боку, на Тайвані я прочитав книгу «Коротка історія тракторів по-українськи» Марини Левицької. Зокрема, в ній розповідається про болісну історію голоду в Україні і сталінські репресії. Книга мене дуже вразила.

Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини