15 квітня 1905 року народився один з найвидатніших танцівників ХХ століття, «добрий геній балету» та «Бог танцю» Серж Лифар. Давайте разом пригадаємо кілька цікавих фактів з життя генія танцю!
• Серж Лифар народився 15 квітня у передмісті Києва. Його батько походив з відомого козацького роду, працював помічником лісничого у Трипільсько-Вітянському лісництві. Хлопця часто возили на свята до діда у Канів, а той дуже любив розповідати про героїчне минуле України та хвалився внуку грамотами від українських гетьманів.
• З дитинства Серж полюбив музику, співав у дитячому хорі Софіївського собору, вчився грати на скрипці та фортепіано.
• Майбутнє хлопця вирішилося завдяки випадковому знайомству з Броніславою Ніжинською, сестрою відомого танцівника Вацлава Ніжинського. Серж вирішив вступити у її балетну секцію. Це був перший доленосний крок.
• Утім, іменита викладачка не розгледіла талант Лифаря. Одного разу Сергій Дягілєв, засновник і художній керівник «Російського балету» звернувся до Броніслави Ніжинської з проханням відрядити п’ятьох її кращих танцівників у Монте-Карло. Лифар у цю п’ятірку не потрапив. Йому вдалося поїхати у Монте-Карло лише після того, як один з «обраних» танцівників відмовився від поїздки.
• Завдяки своєму таланту та фанатичній любові до танцю, вже скоро Серж Лифар став першим солістом французького «Російського балету». Після перших виступів критики назвали Лифаря «новою легендою».
• Після смерті Дягілєва Сержу запропонували очолити балетну трупу «Гранд-Опера». Йому було 24 роки. Саме тоді він поставив свій спектакль-дебют «Ікар», який назавжди пов’язаний із Лифарем. Завдяки своїм гучним роботам у «Гранд-Опера» Серж став не просто танцівником, а обличчям цілої епохи балету. Він 30 років віддав цьому театру, був його солістом, хореографом, педагогом. Став основоположником нового напрямку в балеті — «неокласицизму».
• Геній, що поставив понад 200 балетів у «Гранд-Опера», кавалер ордена Почесного легіону та ордена Літератури і мистецтва, володар найвищої відзнаки балету — «Золотого черевичка» та премії «Оскар», до останнього свого дня любив лише одне місце на земній кулі – Київ. «Навіть прекрасний блискучий Париж не зміг примусити мене, киянина, забути мій широкий, величавий Дніпро», — говорив Серж Лифар. Коли, вручаючи орден Почесного легіону, Шарль де Голль вкотре запропонував йому стати громадянином країни і звернувся до нього: «Мосьє Лифар! Ви зробили для Франції стільки, скільки мало хто із знаменитих французів. Чи не час вам стати французом і за паспортом?». Лифар відповів: «Щиро вдячний, пане президенте, за вашу пропозицію. Але я ніколи не був і не буду французом, бо я українець і батьківщина моя Україна». Побачити Україну знову геніальний танцівник зміг лише одного разу – у 1961 році.
• З 1955 Лифар викладав курс історії й теорії танцю в Сорбонні, був ректором Університету танцю, професором Вищої школи музики та почесним президентом Національної ради танцю при ЮНЕСКО. А в 65 відкрив у собі інший великий талант – художника.
• Помер Серж Лифар у Лозанні 15 грудня 1986. В наші дні там з’явився пам’ятник, дарунок від киян: Ікар з піднятими руками-крилами наче прагне злетіти у небо. На постаменті скромний напис: «Serg Lifar de Kiev» — «Серж Лифар з Києва».
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
