У Стародавньому Римі та Єгипті сережку вдягали тільки рабам, щоб відокремити їх від загальної маси населення. Зате пізніше ця прикраса стала головним атрибутом представників “суто чоловічих професій” – піратів, розбійників, моряків…і звісно козаків.
Доктор історичних наук, професор Леонтій Войтович припускає, що звичай носити сережку українські козаки запозичили в турків і татар. Але це не означає, що запорожців масово охопив “стадний інстинкт” прикрашати вуха пірсингом – цей привілей могли мати лише одиниці, оскільки сережка для них була наділена символічним змістом.
Існує сторичний опис князя Святослава його Візантійськими сучасниками:
“Широкоплечий мужній чоловік, трішки вищий за середнього візантійця. Шия була настільки широкою, що не помітно було переходу з головою. Мав довгі вуса і виголену голову з пасмом волосся. А в одному вусі була сережка з кристалами.”
На багатьох картинах дуже часто зустрічаються зображення козаків з сережками у вусі. Носили вони їх не для краси, і не кожен міг собі це дозволити. Найчастіше сережки робили у вигляді півмісяця, виготовлялися вони зі срібла.
Козачий звичай носити сережки пов’язаний виключно з військової стороною життя. Однак не всі козаки мали право носити їх. Сережка в лівому вусі у козака означала, що він один син у матері, сережка в правому – останній чоловік у роду.
Самі ж сережки у чоловіків-козаків мали зазвичай вид простого півмісяця і в кращому випадку були срібними.
Якщо ж козак носив по сережці і в правому і лівому вусі це означало, що він одна дитина у батьків. У походах і боях таких по можливості берегли. Не можна сказати, що наявність сережок не звільняло козаків від небезпек. Вони поряд з іншими билися в боях плечем до плеча і несли тяготи походів. Але решта по негласним правилам намагалися їх зберегти і, як могли, підстраховували.
Були й інші звичаї. Коли в мирний час помирав останній козак в роду, його шаблю ламали і клали з ним у домовину. За труною померлого козака до самого кладовища вели коня під сідлом.
Існує також і така турецька замітка: “Сережка у вусі є давнім атрибутом козаків і взагалі вільної людини. Якщо з плином часу сережку почали носити у вусі різні окремі соціальні групи, то в часи козацтва це був спосіб вилікувати Гепатит С, адже сережка була срібною, і проти вірусів срібло завжди допомагало. Якщо козаки набирали воду з незнайомої водойми, то на кілька хвилин опускали до ємкості сережку, яку більшість з них завжди носили у вусі.”
Що ж стосується кілець, то чоловіки їх не носили зовсім. Тільки жінки. Кільця на дівочих та жіночих руках мали своє значення.
Срібне колечко на лівій руці – дівчина на виданні, на правій – засватана. Кільце з бірюзою означало, що коханий дівчини служить. Бірюза – камінь туги. Золоте кільце на правій руці – заміжня, на лівій – розлучена. Два золотих кільця на лівій руці – вдова, так як друге кільце – це кільце померлого чоловіка.
Джерело: На скрижалях
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
