За часів середньовіччя Полтва перед сучасною площею Міцкевича розділялась на два рукави і на невеличкому острові, який вони утворювали, з давніх часів була поставлена каплиця Божої Матері. Острівець той називався Марійний.
З середини XIX століття Полтву почали поступово заковувати в камінь і пускати під землю. Якраз на місці цього острова під час робіт із засклепіння Полтви вдарило сильне джерело, і тут вирішили збудувати криницю з тесаного каменю.
А 1862 року графиня Северина, дружина багатого графа Бадені, вирішила залишити після себе у Львові добру пам’ять. Вона купила у Мюнхені гарну і величну фігуру Богоматері, виготовлену з білого мармуру, і встановила її на цьому місці. Після цього площа, яка мала назву площі Фердинанда — на честь намісника Галичини, стала називатися Марійською.
На початку XX століття польська громада Львова вирішила поставити пам’ятник своєму видатному поетові Адаму Міцкевичу. Пам’ятник хотіли поставити на місці фонтану з фігурою Богородиці, де би він дуже вигідно домінував у просторі центральної частини міста. Але підземні дослідження виявили, що склепіння Полтви, яка тут протікає під землею, не витримало би великого навантаження споруди.
Найоптимальнішим місцем для Міцкевича виявилося його теперішнє, але ж тут неподалік стояла Матір Божа, і ось її вирішили перенести на місце, де спочатку задумали спорудити пам’ятник Міцкевичу. У звязку з цією подією у львівській пам’яті виникла гірка фраза: «Посунься, Матір Божа, бо Міцкевич іде!».Проект нової криниці з фонтаном було завершено одночасно з пам’ятником польському поетові, і споруджено на цьому місці 1904 року.
Після 1939 року Матір Божа муляла очі безбожній радянській владі. 1950 року фігуру зняли і перенесли спочатку до каплиці Боїмів, а тепер вона зберігається у церкві Святого Андрія. На її місці встановили добре відомий львів’яним фонтан з міфологічними морськими потворами. І нарешті 1997 Року копія скульптури Матері Божої повернулася на своє місце і продовжує надалі бути окрасою і захисницею Львова.
Джерело: Фотографії старого Львова