Він прожив усього 46 років. За цей час встиг знятися у трьох десятках стрічок, написати майже десяток сценаріїв та попрацювати режисером.
Іван Миколайчук народився у Чернівецькій області в селянській родині. У нього було ще 12 братів та сестер. В кіно дебютував, коли вчився в київському інституті Карпенка-Карого. Згодом, виконує роль молодого Тараса Шевченка у фільмі Володимира Денисенка “Сон”. Ця робота і приносить перше визнання, передає 24 канал.
Одночасно Миколайчук виконує одну з головних ролей у фільмі Сергія Параджанова “Тіні забутих предків”. Стрічка мала шалений успіх — здобула десятки міжнародних нагород та призів на кінофестивалях.
Новий етап творчості Миколайчука починається на початку 70-х. У фільмі “Білий птах з чорною ознакою” Юрія Іллєнка він виступає не лише як актор, але й сценарист.
Одна з найколоритніших ролей Івана Миколайчука — козак Василь у фільмі “Пропала грамота”. Тут він також виступає співрежисером і працює над музичним оформленням стрічки, зокрема, дає нове життя звучанню бандури.
Патріотизм у творчості Миколайчука дратує радянську владу. Митця оголошують “націоналістом” і “неблагонадійним”. Зрештою, забороняють показувати фільми з його участю. І впродовж 5 років не допускають на знімальні майданчики.
Лише наприкінці 70-х — завдяки впливовим людям — дозволили зняти фільм “Вавилон ХХ”. У цій картині Миколайчук виступив сценаристом, режисером, актором і композитором. Роботу митця навіть відзначили на Всесоюзному кінофестивалі.
Свій останній сценарій — “Небилиці про Івана” — Миколайчук так і не втілив у життя. Поки дочекався дозволу, важко захворів. І знімав картину вже режисер Борис Івченко. Шевченківську премію — за внесок у розвиток українського кінематографа — Миколайчук також отримав посмертно.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
