“Сміливі й мудрі перетворюються в баранів, як тільки-но їм у руки потрапляє бюлетень” – Остап Дроздов про українського виборця

Не за горами вибори. Політики помітно активізувалися, а народ уже сушить мізки, за кого голосувати і чи варто це робити взагалі.

Свою категоричну позицію щодо ментальності  українських виборців, які від виборів до виборів наступають на одні і ті ж граблі, висловив журналіст Остап Дроздов.

“Буде трошки грубо, але по-іншому тяжко. Усі ж бачили соціологію парламентську і президентську. Нація на 26-му році незалежності блукає між трьома соснами Тимошенко-Порошенко-Бойко.

ОпоБлок третій у цій дебільній країні, а Рабінович – пятий. При скигленні про “навколо одні й ті самі, треба нових” усі нові (непарламентські партії) – за межею статистичної похибки. І ці люди будуть ще щось розказувати про “народ у нас розумний”.

Наступний президент, якщо не буде форс-мажору, – Юля. Наступний парламент – шапіто клоунів ще тих. Щоб тебе шляк трафив, дорогий український народе.

Кожні вибори – це перепис розумного населення. Я не вірю в мудрість народу. Все, що народ здобуває у міжвиборчий період, він талановито перекреслює на виборах. І так буде завжди. Наші люди чудові й прекрасні рівно до моменту, доки не стають виборцями. Бо на найближчих виборах перепис розумного населення укотре виявить його кількість на рівні прохідного бар’єру. Це в кращому випадку.

Це не тому, що нема з кого вибирати. А тому що нема кому вибирати. Сміливі й мудрі перетворюються в баранів, як тільки-но їм у руки потрапляє бюлетень. Електоральна культура не те що відсутня – вона відверто зневажається, тому що кожна цьоця, яка цілодобово дивиться 112, швидко закриє пельку розумнику, який ставить до політика бодай якісь вимоги, вищі за “просто сподобайся мені”.

Урна для голосування – це вдала назва. Урни призначені для сміття та інших побутових відходів. А ще урнами називають похоронні посудини з прахом небіжчика. Урна для голосування – саме в цьому ряду. Урну треба просто витряхнути, аби вивільнити місце для нових відходів.

І не треба мені казати, що нема з кого обирати. Може, досить гнати пургу? Як нема за кого, то нащо ходити на вибори, роблячи їм явку, а відтак легітимність? Тим паче коли народ усе знає про тих, за кого голосує. Геть усе. Кожен політик – голий і облуплений. Тільки тупий, сліпий і глухий баран чогось іще не знає про кандидатів чи партії. І кожного разу – волосся дибки стає в день підрахунку голосів. Звідки всі ці люди з правом голосу?

Вибори взагалі не мають сенсу, якщо:
– прохідний барєр далі буде 5%
– не буде заборонена політична реклама, яка призводить до виборів між білбордами і телероликами, а не програмами та ідеями
– не буде відкритих списків
– не буде іншого принципу формування виборчих комісій
Я дійсно не бачу сенсу у виборах, якщо вони відбуватимуться за старими правилами.

Кожен має право на помилку. Але щоб кожна людина могла цим правом скористатися – придумані вибори. Мені навіть не шкода наших людей, які живуть у лайні. Як голосують, так і мають. Юля, вашу мать. ОпоБлок, вашу мать. З розуму всі посходили. Може, в цьому і є суть народної мудрості – добровільно ходити по колу, вірячи в свою мудрість.”

Роксоляна Панич, для Україна Неймовірна

Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини