”Найяскравішим представником людської фауни Львова є дитя вулиці, знане в цілому цивілізованому й нецивілізованому світі під мадярською назвою ”батяр”, — описував довоєнний Львів письменник Юзеф Вітлін.
У середині XIX ст. до цісарсько-королівського міста Львова з’їжджалися урядники з усієї багатонаціональної Австрійської імперії. Якийсь поліцай-угорець, коли наздоганяв хуліганів, кричав:
— Батяр!
Угорською — це волоцюга, хуліган, розпусник. Слово швидко вкорінилося в польсько-українсько-єврейській тримовності тодішніх львів’ян.
Найвідомішим львівським батярем початку минулого століття вважають Юзефа Мариновського. Була навіть ціла ”Балада про Йозька Мариноського”. Оспівувала, як він дезертирував із війська заради того, щоб випити пива у своєму улюбленому шинку ”Під Цапком” на вул. Городоцькій. 25-річний батяр помер 1908-го у ”бриґідках” — в’язниці, що розташувалася у колишніх келіях монастиря Святої Бриґіти.
Львівський пролетаріат заселяв переважно передмістя — Замарстинів, Кульпарків, Байки. ”На Клепарові аж гуло від типів, які з неабияким задоволенням псували побачення закоханим парам, лякали шанованого громадянина, насміхалися над поліцією, — згадував письменник Лев Кальтенберґ. — Якщо ж не було інших розваг, співали про власника крамниці, якого не любили. Ці вечірні серенади завжди виконувалися до сліз лірично та неймовірно фальшиво, часто завершувалися бійкою. Це власне й був апогей життєвої програми батяра, який іще раз свідчив про його вправність, мужність і дітвацтво”.
Серцем батярства був Личаків — східна околиця міста. Місцеві вважали себе чи не за окрему від львів’ян расу — вищу. Жителям середмістя ввечері ліпше було не потрапляти в тутешні краї. У ліпшому разі все обійшлося би підбитим оком і відібраним гаманцем.
Але ”загальнольвівський” патріотизм батяри теж мали. Бо ж серед них народилося:
“А хто Львова не шануї, най нас в дупу поцілюї.”
Найзухваліших личаківських шибайголів величали ”королями”. Першим відомим був муляр Куба Пельц. Середнього зросту, дрібної статури, спокійної вдачі. Та ледь хильнувши, ставав іншою людиною: кричав, як поранений лев, і трощив усе, що трапляло під руку. Найбільший подвиг учинив 1848-го. Тоді, після забави в корчмі ”Бабський корінь”, повкидав до криниці вниз головою дев’ятьох несимпатичних йому жовнірів.
Утім, львівський батяр не конче мусив бути з міських низів. ”Батяри народжувалися також у палацах патриціїв, а іноді й у шляхетських дворах, — писав Юзеф Вітлін. — Не один із них пізніше засідав у віденському парламенті чи ходив у професорських шатах, бренькаючи ректорським ланцюжком замість кайданів”.
Вільний час батяри просиджували в шинках. Завдяки баладам легендарними стали заклади Бомбаха та Ціммермана. Теофіл Берлінський і Томаш Івановський із Личакова любили посеред забави в шинку починати бійку. Лупили кулаками на всі боки, та щойно у побоїще вливалися всі присутні, чемно вклонялися один одному і йшли геть.
Польський сенатор міжвоєнних років Миколай Бачинський, родом зі Львова, любив переповідати таку історію. Якось до шинку Бомбаха забіг гурт студентів — бажали поповнити свої знання місцевого фольклору. Найзухваліший одразу вмостився коло жінки, яка сиділа біля шинквасу. І скомандував шинкареві:
— Два великі пива! Для панянки і для мене!
Та не встигли перед ним з’явитися кухлі, як поруч виріс здоровань із гальбою-кухлем із дутого чеського скла.
— Та ти муїй кубіті пиву ставиш!
За мить його гальба приземлилася на голові в студента.
— Скло луснуло, ніби мильна бульбашка, в руці батяра залишилося лише вухо від кухля. А бідолашного збирача фольклору забрала рятункова служба, — завершував розповідь Бачинський.
Потім знімав кашкета і розправляв волосся — під ним було кілька рядів швів…
Коротенький словник батярського балаку
Батяри мали свій ”балак” — жаргон. Була це суміш української, польської, німецької та єврейської мов. Тобто тих, якими спілкувалися у Львові. Не бракувало вкраплень з угорської, англійської й навіть латини. Із суто батярських новотворів було, наприклад, ”піти до пана Едзя” — тобто туалету. Пішло від імені власника кав’ярні ”Атляс” Едуарда Тарлерського, який перший у Львові відкрив у своєму закладі платний туалет. Нормою серед батярів вважалося перекручувати власні назви, вставляти ”у” замість ”о” або ”и” замість ”е”. Багато слів тієї ”львівської ґвари” досі вживають у місті:
Амант – коханець.
Андрони (мандрони) плести – вести пусті розмови.
Арбайтувати (льв.) – працювати.
Арешт – в’язниця.
Бадильки (льв.) – волосся.
Балак тримати (льв.) – розмовляти, (порівняй: тримати базар, базарити).
Бальон (льв.) – трамвай.
Банда – група музик.
Бандити гнути – дурниці плести.
Батяр (бетяр – з угорської «волоцюга, гульвіса») – гультяй, волоцюга.
Батярська віра – батярське братство (ще у Львові – львівська голота, львівська гебра, львівська віра, львівські леви, львівські діти, львівські хлопці, левенята, свої варіяти).
Бачевський (льв.) – львівська горілка заводу Бачевського.
Баюра (льв.) – горілка.
Бецирк (льв.) – арешти Повітового Суду для дрібніших справ.
Бик – удар головою [те ж, що взяти „на одесу”].
Блаґа, бляґа – пустомельство; блаґер – пустомеля.
Блахман – обман; блахмана (під)пускати – надурити (очі замилювати).
Блахмановий – фальшивий.
Блямаж – конфуз, компроментація.
Блят – згода; бути блят – погоджуватися [порівняй: мати блат, наблатиканий].
Блятник – перекупник краденого.
Боксер – залізний обруч з дірами на пальці, щоб ліпше стиснути його в п’ястуці. Міг він служити до нападу або оборони в бійці; мабуть кастет
Бранжа – група людей однієї професії.
Брехунець – адвокат; радіо.
Бровар – пиво
Бузя – личко
Буйда – фальшивий документ, “підстава”, “туфта”.
Бухати (льв.) – красти.
Вар’ят, варіят – божевільний; свій вар’ят – свій хлопець.
Верва – жвавість.
Відрехтовувати – даватися комусь взнаки.
Гавган – шибеник.
Газард – азарт.
Газардовий – азартний, запальний.
Галабурда – бешкет; галабурдник – бешкетник.
Галапас – паразит, дармоїд.
Галат – дурень.
Гальба – келих (1/2 л).
Галь-паль – не роздумуючи.
Гаман; збити як гамана – сильно або за ні що бити.
Гантелити – ганьбити, лаяти.
Гаплик – (первісне значення – гачок, застібка на одяг) кінець.
Гарак – ром (рум), горілка.
Гаратати – бити; гамселити.
Гаргара – сварлива жінка.
Гатрак – таємний аґент поліції (сексот, стукач).
Гаукаж (льв.) – адвокат.
Гебра (льв.) – міське шумовиння.
Гицель – перен.: смілива людина, шибайголова.
Гоцкати – піднімати на сміх.
Гоцки; брати на гоцки – дошкуляти комусь.
Гунцвот – шельма, собачий син.
Ґавра – печера (ведмеже лігво); переносно: рот.
Ґевал – хам, мужик.
Ґешефт – вигідна спекуляція.
Ґнот (льв.) – малий хлопець.
Ґрипс, ґрипсанка – мала записка.
Дати фацки (льв.) – побити.
Дати цинк (льв.) – знати.
Дерти лаха – насміхатися, висміювати.
Дзвир (льв.) – горобець.
Дід – жебрак; ключник, дозорець (наглядач) в камері.
Драб, драбуга – злодій, здоровило, обірванець, ледащо.
Драбня – голота.
Дралювати – бігти (пор.: дати драла).
(За)йванити (льв.) – красти.
Закнеблювати – заткати (рот).
Закропитися – напитися, сп’яніти.
Залебоніти – забелькотіти.
Замельдувати – доповісти.
Засипати(ся) – видати когось (щось) на слідстві; “розколотися”; провалитися.
Зафантувати – забрати за борг (див.: фант).
Зацьмаканий (льв.) – п’яний.
Збуй – розбійник, бешкетник.
Змалювати – нашкодити, знищити.
Змарґаний – змучений, змордований.
Іванова хата – в’язниця, арешт, кримінал.
Кавуни (тернопіль.) – тернополяни-українці, тернопільці
Казенка – карцер
Казня – тюремна камера.
Кантина – шинок, корчма.
Каптувати – прихилити когось на свій бік.
Капувати (льв.) – схоплювати, розуміти.
Капусь – донощик, поліційний аґент (стукач, шістка).
Капшук – малий зростом.
Кацараба (льв.) – кицька.
Кібіц – болільник, фанат.
Кіндер, кіндрак (льв.) – злочинець, бандит.
Кіндруси-хойраки – вуличні бандити.
Клаваки (льв.) – зуби.
Корбу крутити – насміхатися.
Корсо (корзо) – головна вулиця міста, місце для спацерів (прогулянок), бульвар.
Косити – підставляти ногу (в футболі), валити на землю; косиняр (косинєж) – костолом.
Котерія – компанія, гурток.
Крепірувати – дуже бідувати
Кримінал – в’язниця; судові арешти у Львові при вул. Баторого
Крис (льв.) – капелюх.
Ксива – довший лист, документ.
Кука (в руку) – хабар.
Кумпан (від лат. cum pane – товариш подорожній) – товариш, друг.
Кумпль – колєґа, товариш по недолі.
Курдупель – малий зростом.
Курорт – (перен.) в’язниця.
Лайдак – ледащо, обірванець.
Лаха дерти – насміхатися, глузувати (пор.: лахати).
Лахувати – насміхатися.
Лепета – голова.
Лепети – базіки.
Лівий – фальшивий.
Лобуз – дурень.
Лобур – бешкетник, шибеник.
Лупийр – лупій, здирник.
Лямпарт – леопард; перен.: гульвіса.
Лярум – тривога, переполох.
Маґель – (качалка, рубель) тортури; на маґель взяти – забрати на тортури.
Макітра – голова.
Мандрони плести – говорити нісенітницю.
Мантачити – розтрачувати, тринькати (гроші), циндрити.
Маняти – речі (пор.: манатки).
Маркирувати – уникати роботи, “шлангувати”.
Маркирант – халявник.
Матка Боска, під Матку Боску (льв.) – арешти для волоцюг.
Матолок (квадратовий) – дурень, йолоп; турок.
Матура – атестат зрілости; зрілий.
Махер – шельма.
Мачку світити – дати ляпаса.
Машіґенуватий – дурнуватий.
Мельдувати – доповідати, рапортувати (від нім. melden).
Мельдуватися – заявляти адміністративній владі про своє прибуття в населений пункт.
Мент (міжнародне) – поліцай, міліціонер.
Меценас – адвокат.
Митка – ганчірка; перен.: криклива жінка.
Мудь – хам, мужик (пор.: мудак).
На зіхер – напевно.
Накоренок – виродок, нащадок.
Небесні пташки – батяри
Не бесер – не задоволений, не зручно (?).
Нетеча – бійка.
Нипати – заглядати по кутах (шниряти)
Обкантувати – обдурити
Оферма, офермак – незґраба; в ориґіналі – вайлуватий жовнір.
Параграф (льв.) – ціпок, кийок.
Паркан (льв.) – стоячий комірець.
Пас – паспорт.
Пацалиха – жарт, насмішка, витівка.
Пачкар – контрабандист.
Пелехи (льв.) – патли.
Передирка – лайка, сварка.
Пєтра дістати (льв.) – налякатися.
Пискувати – сперечатись, пащекувати.
Пипкати – виконувати яку-небудь роботу.
Плюсква (льв.) – сутичка, неприємність; шпарґа.
Плявдувати – допомагати, добре впливати, підходити.
Порeкло – прізвище, ім’я; псевдонім.
Пурец – пан (пор.: перець).
Пуц – дружній жарт зі знайомими.
Пуцівка – прочухан.
Раубшіц – грабіжник, розбійник.
Римунда (льв.) – дурна жінка.
Різуля (льв.) – різник.
Розставити фамілію по кутах – обізвати поганим словом.
Розтоптані цигарки – плоскі дешеві сигарети.
Санаторія – (перен.) в’язниця.
Селепко – нездара, новачок (дух, фраєр).
Сипати – видавати.
Сікор (льв.) – годинник.
Смага – горілка; самогон.
Снодоха – сплюх, сновида.
Сопух – сморід, задушливе повітря.
Спацер – прогулянка.
Струбитися – напитися до нестями.
Стругайло (льв.) – двірник.
Сумар (льв.) – хліб.
«Тайойки» – львів’яни.
Тамуватий – придуркуватий.
Тандета – дешевизна, дешеві речі низького ґатунку.
Тарапати – клопоти.
Тере-фере – теревені.
Трафити – попасти, спромогтися (ліпше – потрафити; ще – змогти).
Трафіка (трафік) – крамниця з монопольними товарами, поштовими марками (значками), конвертами (стемплями).
Трафунок – випадок.
Тривон – прожиття, буття.
Тримати штампу (льв.) – дружити.
Трингельд – чайові, грошова нагорода.
Туман – дурень; туман вісімнадцятий – останній дурень (пор.: сибірський валянок).
Туман навести – запаморочити.
Тумануватий – придуркуватий.
Турок – дурень (пор.: туман).
Ульокуватися – розташуватися, вміститися, запакуватися.
Улудний – звабливий, спокусливий.
Урльоп – військова відпустка.
Уряднича клямка (ухопитися за у. к.) – державна посада.
Фабула – пройдисвіт.
Фалювати (льв.) – йти.
Фама – чутка.
Фамілія – родина.
Фант – застава.
Фарт (злод.) – щастя .
Фацет – тип.
Фізіоморда – фізіономія.
Філіжанка – горнятко.
Фімфа – грубий, недоречний жарт.
Фіякр – візник, карета; лаятися як фіякерник – грубо лаятися.
Флячки (льв.) – страва з тельбухів.
Фльорка – повія.
Фраєр – хлопець (пор.: фраїр і фраїрка – лемківське); франт.
Франца – статева хвороба.
Фрас – журба, турбота.
Фрашка – дрібничка, забавка.
Фриґати (льв.) – їсти.
Фризура – зачіска.
Фронтер – гульвіса.
Фудригарня (фурдиґарня) (льв.) – тюрма.
Фукатися – дутися
Фудулитись – бундючитись, чванитись.
Фундувати – пригощати за свій кошт.
Фурдиґарня (фудриґарня) (льв.) – поліційні арешти при вул. Яхновича у Львові.
Фуси (в голові) – розум
Хавіра (льв.) – хата (хаза).
Хрунь – свиня; продажний виборець; зрадник, відступник.
Цваєр – недостатня оцінка в школі.
Цвілити – шмагати.
Цвіґати – бити, вдаряти.
Целя – камера в тюрмі, палата в лікарні (пор.: келія – кімната).
Цизорик – кишеньковий, складаний ніж.
Цинк дати – знати.
Циферблат (льв.) – обличчя.
Цофнути – дати задній хід; зректись.
Цувакс (з нім. приріст) – новачок, новобранець, новоприбулий в’язень (пор.: чувак).
Цюпа, цюпка – тюремна камера, келія.
Цюпцятися — займатися сексом
Цьмакати (цьмаґати) – пити.
Чехолити – різати ножем (чекрижити).
Чорний – нелеґальний (чорна робота; на-чорно).
Чухрай – гармоніст (від чухрати – грати на гармоні).
Шабас – субота.
Шайний – божевільний, сильний.
Шафа впала на голову – одружився.
Шафа грає (а бамбетель скаче) – все добре.
Шваб – тарган.
Швиргуля– швець.
Шваба підпустити – збрехати.
Шваґри (тернопіль.) – (від: шваґер, швагро – брат дружини або чоловік сестри) хлопці, що зустрічаються з рідними сестрами .
Швирґуля (льв.) – швець.
Шикани – цькування, навмисне знущання.
Шимон (льв.) – двірник.
Шільдвах (шельдвах) – вартовий, дозорець.
Шкраб (тернопіль.) – малий, гівняр.
Шкут (льв.) – малий хлопець; ґнот малий (пор.: шкет).
Шляк, шляґ – параліч; най шляґ трафить (ясний) – хай розіб’є параліч.
Шпарґа (льв.) – сутичка, неприємність; плюсква (вираз: шукати шпарґи)
Шпас – жарт.
Шпицель (шпіцель) (з нім. – шпик) – шпик, аґент.
Шпичка – шпиґ.
Шпіц – удар ногою, копняк; шпон.
Шпон – удар ногою, копняк; шпіц.
Штубак – молодший учень.
Штудерник – спекулянт.
Львівський батяр грав у київському ”Динамо”
Олександр Скоцень у міжвоєнні роки грав за футбольну команду ”Україна”. У своїх спогадах описує одну зустріч із батярами. Якось увечері разом із батьками завернули у глуху вулицю Львова.
”Умить обскочили нас чотири типи так званих небесних пташок, чи то пак батярів, що ”не сіють, не орють, а збирають…” Один із них гаркнув:
— Віддавайте все дорогоцінне, що у вас є. Як ні — то вам макітри порозбиваєм.
Моя мати вміла не впадала в паніку. Підійшла до одного з них, підняла його кашкет і мовила:
— Ой, пане Бартолетті, як ся маєте? Як поживаєте? Учора я мала нагоду говорити з вашим батьком. Чи він вам щось переказав для нас?
Батяр зблід, знітився, сам не знає, на яку ногу ступити. Ледь чутно промовив:
— Як це ви, панство, можете такою пізньою порою сюдою ходити? Адже всякі люди тут переходять, можна натрапити на біду… Ми вас тільки хотіли налякати… Ми вас проведемо, — вже цілком смирно запропонував Бартолетті.
— Уклінно дякуємо, ми підем самі”.
Із початком Другої світової Скоцень грав у московському й київському ”Динамо”, згодом перейшов до французької ”Ніцци”. За ним закріпилося прізвисько ”батяр”. А книжка його спогадів, перевидана 1990-го в Києві, має назву ”Львівський батяр у київському ”Динамо”.
За матеріалами: Gazeta.ua, xriak-te-ua.livejournal.com
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
