Український історик Наталя Сінкевич розповідає дивовижну історію грамоти російського царя Петра І до Київського митрополита, яка кілька разів зникала, але врешті знайшлась.
Про це повідомляє ВВС Україна.
На стіні бібліотеки у німецькому місті Тюбінґені висів старовинний документ, на який мало хто з відвідувачів звертав увагу.
У рамці під склом, оздоблений орнаментами і золотими прописами, цей документ протягом десятиліть вважали радше прикрасою.
“Я побачила кириличні символи і попросила у бібліотекаря дозволу роздивитися документ ближче”,- розповідає український історик Наталя Сінкевич, яка працювала тоді над зовсім іншою темою в Інституті східноєвропейської історії при університеті Тюбінгена.
Її інтерес був винагороджений – у руках історика опинився оригінал грамоти російського царя Петра I митрополиту Київському Іоасафу Кроковському.
Ця історія трапилася три роки тому, 2016-го. Після такої знахідки українські та німецькі науковці розпочали спільний проект, вивчивши довгий шлях старовинної грамоти: від російського царя і Київського митрополита – до далекого німецького Тюбінгена.
До чого тут РПЦ?
Понад три століття тому, у 1708 році, Петро І адресував грамоту київському митрополиту Іоасафу Кроковському, останньому обраному, а не призначеному очільнику Київської митрополії.
Перед цим у 1686 році Київська митрополія з дозволу Константинополя тимчасово підпорядкувалась Московському патріархату. А видана Іоасафу Кроковському царська грамота продовжувала обмежувати і без того урізані права Київського митрополита.
Зокрема в грамоті в черговий раз підкреслювався той факт, що Київський митрополит підпорядковується Московському патріарху.
Також документ містив заборону українським ієрархам безпосередньо звертатися до Вселенських патріархів. Ця заборона свідчить про те, що у Москві доволі сильними були побоювання про повернення Київської митрополії під владу Константинополя.
У 1825 році текст з грамоти опублікував історик Євгеній Болховітінов. Щоправда, він чомусь помилково або ж свідомо пропустив ту частину, де йдеться, що Київському митрополиту забороняли звертатися до Константинополя.
Звідки вона там взялась?
Крім самої грамоти, цікавою є й історія її подорожей. Після того, як Петро І надіслав грамоту до Києва, вона тривалий час зберігалася з іншими документами Київських митрополитів у ризниці Софійського собору.
Після революції у 1922 році документи з Софії передали до бібліотеки щойноствореної Всеукраїнської академії наук, тепер це – Національна бібліотека ім. В. Вернадського.
Потім документ зник.
У 1943 році за кілька місяців до закінчення окупації Києва німецький комісаріат видав розпорядження вивозити з Києва цінні документи і експонати музеїв.
Вивезені матеріали розподіляли між різними німецькими культурними інститутами. Грамоти Софійського собору перевезли до Санкт-Ламбрехта, Австрія. Там вони потрапили до британських союзників, після чого слід грамоти Петра І знову загубився.
Поява документу у місті Тюбінген пов’язана з ім’ям засновника Інституту східноєвропейської історії, професором Вернером Маркертом, який досліджував і цікавився Східною Європою.
Під час війни Маркерт служив при Верховному командуванні Вермахту. Очевидно, що у 1958 році його колишні співробітники і запропонували йому придбати старовинний документ
Історик хотів створити в Інституті відповідну навчальну атмосферу. За його наказом, на стінах інституту розвісили географічні карти та фотографії зі Східної Європи. Тоді ж, вочевидь, на стіні бібліотеки з’явилася й грамота Петра І. Яка і провисіла там до 2016 року.
14 березня 2019 року міністерство закордонних справ Німеччини повернуло старовинний документ Україні. З Німеччини грамота переїхала до національної бібліотеки імені Вернадського.
Через триста років після появи грамоти Петра І з вимогою не дивитись у бік Константинополя в Україні з’явилася своя Помісна православна церква, митрополит якої вже не підпорядковується Москві.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
