Поради Уляни Супрун, які не завжди працюють на людях похилого віку

111

Літо. Якже без цікавих історій про вредних бабусь у спекотних маршрутках. Як думаєте, чи можна їздити із закритими вікнами? І як боротися з такими людьми? 

У маршрутці зустрів дуже незвичну бабусю. Можна сказати, що виняткову, унікальну! Вона їхала у першому ряді зі своїм внуком. Я зайшов і помітив, що “аварійний вихід” закритий. Непорядок.

Тому контра спем сперо чемно запитав у неї:
– Можна я відкрию люк, вам не дутиме?
Важко це осягнути, та вона сказала:
– Ні, відкривайте, а то мені жарко, внуку теж. Люблю, коли дує в лице повітря!
Ура! Можете уявити, як я зрадів. Маленька мрія здійснилася, справжнє чудо! Я зробив “подвиг” і свіже повітря наповнило стару маршрутку. Далі, завдяки достачі кисню у голові, я почав помічати цікаві кольори: салатову футболку якогось худого вуйка, фіолетові нігті якоїсь грудастої пані, чорні мешти п’яниці за вікном, який з сигаретою у зубах так і заснув під своїм чи чужим парканом після бурхливої ночі.
А бабуся тим часом все більше утверджувала мою симпатію до неї. Вона почала звільняти внука від зайвого одягу, який, напевно, накинула на цього чотирирічного пацана люба матуся. Спершу зникла куртка. Далі светр. Потім футболку. Він залишився у майці та штанах. Ще мить і хлопчик у трусах би тішив прискіпливі очі маленьких дівчат та непристойних дядьків. Однак, бабуся стримала свій порив до свіжості. Молодець, респект.
Та моє просте щастя чистого і непорочного повітря тривало не довго. Бо, зрештою, файна бабуся з галасливим внуком вийшли із маршрутки. На її місце прийшла інша старенька – цього разу із злими комуністичними очима. Перше, що я почув від неї:
– Мені дує!
Я намагався використати поради Уляни Супрун, однак та бабуля була вперта і непохитна. Тому я зробив хід конем – вийшов на наступній зупинці і пройшов наступні 920 метрів із високопіднятими грудьми, які дихали, раділи і ще раз дихали!

За матеріалами Форпост.