Ще одне гарне, але маловідоме місце Кіровоградської області – урочище Каскади (GPS: 48.439300, 31.495675), що знаходиться неподалік від села Злинки.
Коли я кажу “маловідоме”, я маю на увазі “маловідоме за межами Кіровоградської області”. Звісно, що місцеві мешканці знають всі пам’ятки, але в Києві або Дніпрі про “Злинські каскади” чули хіба що гіди та закляті туристи.
Лайфхак: коли їдете в незнайому область і шукаєте гарне місце для відпочинку біля річки або озера, гугліть не відгуки туристів, а форуми рибалок. По ним можна енциклопедії складати про видатні місця, де клюють отакенні коропи 🙂
Отже, про каскади. Степ у Кировоградскій області не схожий на Полтавський. Зовні – та ж сама рівнина, до обрію вкрита соняшником. Але шар чорнозему тут значно тонше, а під ним ховається український кристалічний щит, котрий іноді виходить назовні у вигляді величезних брил. А коли з цими брилами стикається річка Буки – утворюється казковий пейзаж зі скелями та водограями.
Просто вслухайтеся в ці чарівні назви – “річка Буки, село Злинки”, а он там під горою живе Більбо Злоткінс 🙂
Насправді, річка Буки – це просто потічок декілька метрів завширшки. Камені стали для неї природною дамбою, потім люди трошки добудували греблю, потім нижче побудували ще одну, і вийшло таке невеличке каскадне водосховище. На березі багато місць для кемпінгу – ми бачили декілька галявин зі слідами туристів, але довкола не було ані душі. Перший день і ніч ми провели у цілковитій самотності, і це було офігенно – особливо засинати під шум водоспаду.
На березі не ловить не лише інтернет, а навіть GSM від Київстару і ЛайфЦелл, тож щоб подзвонити додому треба йти на дамбу. Поки розмовляв, побачив і вполював ніконом лелеку й білу чаплю (музика вмикається в голові автоматично).
На другий день прийшли місцеві хлопці, які хвацько стрибали з 6-метрових каменів.
Мої підлітки стрибнути не наважились, а от під водоспадами набовтались вдосталь 🙂
Якщо місце таке гарне, то чому тут так мало людей?.. Мені здається, що Злинські каскади не дуже популярні з трьох причин:
1. Сюди важко доїхати. Асфальтована дорога закінчується за 5-7 кілометрів звідси, далі лише “грунтовка” вздовж соняшникових плантацій. У суху погоду ще так-сяк можна проїхати, а от після дощу родючий український чорнозем™ перетворюється на пастку, і без повного привіду сюди краще не потикатися (я був ледь не застряг).
До речі, якщо будете їхати на Каскади через Новоукраїнку, раджу прокласти маршрут через село Петрівку, а не Михайлівку. Поряд з Михайлівкою знаходиться гранітний кар’єр, вантажівки якого перетворили дорогу на пекло.
2. Всеж-таки річка – це вам не озеро з піземними джерелами. Вода Буки непрозора, зеленкувата і має болотяний запах, берег водосховища не дуже зручний – немає піщаного пляжу, вхід у воду не пологий, дно складається з гранітних камінців і річкових мідій (переважно дохлих). Але я був на Каскадах у серпні, в цей час всі річки псуються – можливо у червні вода буде більш пристойною. Це вже ви самі зможете перевірити 🙂
3. Громада села Злинки не прикладає багато зусиль для розвитку туристичного потенціалу Каскадів. Тут можна було б провести якийсь етно-фестиваль або облаштувати кемпінг. Місця вистачить усім, адже ця місцевість – це здоровенна скеля площею у декілька квадратних кілометрів, здебільшого вкрита травою, але деінде назовні виглядає голий граніт.
І лише там, де він стикається з рікою, утворюються Злинські Каскади.
Автор: ibigdan
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
, що знаходиться неподалік від села Злинки...){kind=link}