В Ізраїлі ніхто не переймається зовнішнім виглядом. У спеку можна зустріти дівчину у теплому взутті та курточці з шапкою. Усі віряни їдять кошерну їжу, ту, що дозволена Торою. Крім того, є певні правила та обмеження. Наприклад, можна їсти молочне не раніше, ніж через 6 годин після того, як поїли м’ясне. Щоб обійти це правило вигадали морозиво без молока.
Про менталітет місцевих, гастрономі погляди та ціни в Ізраїлі Gazeta.ua розповіла 19-річна Марія Волосюк з Рівненщини. Вона 2 роки як переїхала у місто Ашдод разом з чоловіком.
“Як тільки з Назаром побрались, вирішили поїхати жити в іншу країну. Нас дуже манив Ізраїль. Але чули, що туди українців не дуже хочуть пускати. Проте вирішили ризикнули, – згадує Марія, – В ту ніч, коли прилетів літак до Тель-Авіва, не одразу повірили, що пройшли контроль та нас пропустили у країну. І якщо чесно, то ще інколи не віриться. Ми цього дуже сильно хотіли та нам вдалося!”
Спочатку молодята планували провести в Ізраїлю декілька медових місяців, але вони затягнулися на 2 роки.
“Фразу “беседер, А-коль беседер” я полюбила відразу. Запам’яталася вона мені швидко і легко, своїм мелодійним звучанням. А ще тому, що я частіше чула і чую саме ці слова, що переводяться з івриту як “прекрасно … все прекрасно”, – розповідає Марія, – І дійсно, це стан більшості місцевих. Попри непрості природні умови, на життя в стані постійної бойової готовності, не дивлячись на великі податки і дороге житло”.
У Тель-Авіві ціни на квартиру студію без хорошого ремонту і меблів від 2,500 до 3000 шекелів (18000 – 21600 грн) А якщо більш-менш нормальний ремонт то 5000 шекелів (36 060 грн). А зарплати залежать від кількості робочих годин. На будівництві платять десь 50 300 грн, але є й менші зарплати. Але крізь треба мати громадянство, якого у пари немає. Тому подружжя береться за усі пропозиції підробітку.
“Вразило, що тут усім взагалі все одно, в що вони одягнені. Можуть по магазину ходити в піжамі, махровому халаті, м’яких домашніх капцях . Мало хто прасує одяг, у спеку 25+ ви можете зустріти дівчину в угах і теплій курточці. Ідеали моди та краси тут нікого не цікавлять, – ділиться Марія, – У автобусах їздити неможливо через галас. Усі звикли розмовляти через крик. Навіть водій не витримує і починає кричати в мікрофон ще голосніше ніж всі інші. Тут немає культури поступатись місцем жінкам, навіть якщо вона вагітна. 90% чоловіків не пропускають дівчину вперед, не притримують двері”.
Дівчина розповідає, що досить дорого коштують фрукти. Наприклад, за 1 кг черешні просять 35-40 шекелів (252-288 грн), за персик – 12.90 шекелів (93 грн), яблука – 13.80 шекелей (120 грн).
“Їхню їжу я не дуже люблю, тому що вона занадто солона і гостра. Звикла більше до нашої. Але от “Шакшуку” я люблю . Це яйця смажені в томатному соусі з сиром. Також фалафель і шварма (схоже до нашої шаурми). Цим, мабуть, харчується більшість євреїв. Снідають вони в більшості в кафе”, – розповідає Марія.
Ізраїль – релігійна країна, де приписи Тори поширюються і на їжу. Вірянам можна їсти тільки кошерну їжу: свинина – не кошерно, змішувати м’ясне з молочним – не кошерно, осетер – не кошерний, відповідно чорна ікра – теж не кошерно, а ось червона ікра – кошерна.
“Виявляється, навіть борошно теж буває кошерне! Для цього на завод запрошується равин, який читає над борошном молитви, після яких воно стає кошерним, про що буде свідчити спеціальна печатка на пакуванні, – розповідає Марія, – Ще можна побачити інший значок “Парва”. Парва – це ті продукти, які не можна віднести ні до м’ясного, ні до молочного: фрукти, овочі, крупи, горіхи і т.д. Часто значок “Парва” можна зустріти на пакуванні з морозивом”.
Марія розповідає, що в Ізраїлі існує морозиво, що роблять без молока. На ньому є значок “Халяві” – молочне. М’ясне не можна змішувати з молочним, але це ще не всі обмеження. Людина може їсти молочне не раніше ніж через 6 годин після того, як поїла м’ясне. І ось коли людина поїла м’ясо, та хочеш морозиво, на допомогу приходить морозиво “Парва”.
“Дуже полюбила подорожувати країною. Саме подорожі мені допомогли пережити переїзд і звикнути трохи до Ізраїлю. Зараз в мене зовсім нема такого відчуття, що я на чужині. А це так важливо, відчувати, що ти на своєму місці. Часто люди думають, що переїхавши за кордон всім стає легше і всі стають щасливі, але це не так! Куди б ви не поїхали, де б не були – ми завжди беремо з собою себе, – ділиться Марія, – Але до переїзду, навіть і не думала про те, як сильно я люблю свою сім’ю та свою Батьківщину. Перед кожним нашим святом в мене починається “міні-дипресія” бо так не вистачає тієї атмосфери підготовки і святкування, рідних поруч людей… Сумую за запахом маминих булочок, літнім дощем, свіжим молоком і прогулянками у лісі по гриби та ягоди”.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини