Італійські кінематографісти називали його “Гомером світового кіно”. Його стрічка – у п’ятірці найкращих за версією ЮНЕСКО.
Про це розповідає 24 Канал.
Влучно про відомого українця сказав Чарлі Чаплін, мовляв, слов’янство дало світові лише одного режисера. Він говорив про геніального українця – Олександра Довженка.
Виріс майбутній кінометр у бідній селянській сім’ї на хуторі в Чернігівській області. “Плач і похорон” супроводжували усе дитинство Довженка – з 13 братів та сестер 12 померли. Та це не завадило йому здобути освіту й навіть повчитися деякий час у Німеччині.
Як багато інших хлопчаків, з юних літ Сашко був мрійником. Його цікавило все довкола – національний побут, старовинні легенди, історія, рідна мова; він безмежно любив і захоплювався українською природою; багато часу просиджував за книжками, які в інституті читав потай від педагогів. Пізніше режисер розповідав, що студентам забороняли не тільки читати, але й спілкуватися українською.
Талановита людина талановита у всьому. Ці слова якнайкраще характеризують Олександра Довженка. Свою професійну кар’єру він починав з простого вчителя у Житомирі. У Харкові працював карикатуристом у газетах, трохи згодом став досить відомим художником, цікавився театром. Уже в Одесі заявив про себе як про геніального письменника та режисера. Довженко навіть започаткував новий жанр – кіноповість.
Вершиною кар’єри режисера стала стрічка “Земля”. Вона зірвала аншлаг на екранах у Голландії, Бельгії, Греції, Аргентині, Мексиці, Канаді, США. Світові кінематографісти внесли фільм до сотні найкращих кінотворів. А після міжнародного референдуму у Брюсселі українську стрічку додали в перелік 12-ти найкращих фільмів всесвітньої історії кіно. Проте, на Батьківщині “Землю” не оцінили. Після її виходу радянська влада почала цькувати Довженка. Його звинуватили в “захисті куркулів та ностальгії за минулим”, а фільм – заборонили.
Невід’ємною рисою характеру Олександра Довженка була неймовірна самокритика. Режисер рідко був задоволений результатом своєї праці. Після перегляду власних стрічок навіть говорив, що найкращих двадцять років життя витратив даремно.
Під час Першої світової війни приєднався до українського визвольного руху і боровся за суверенну та незалежну Українську державу.
Щирого українця Олександра Довженка радянська влада не розстріляла і не згноїла у таборах. З ним вчинили гірше – йому заборонили повертатися на Батьківщину. Живучи більшу частину свідомого життя в Москві, кінематографіст неймовірно тужив за Україною. Довженко – людина, яка згоріла у любові до своєї землі. Легендарного режисера так і поховали на чужині. На згадку про рідну країну на похорон друзі привезли сніп жита та яблука, а в могилу вкинули грудочку української землі.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
