Туристичне місто, яке вабить мандрівників з різних куточків України і світу, оспіване у багатьох піснях та віршах.
Ми зібрали для Вас 10 поезій користувачів Інтернету про любов до Львова.
* * *
До цього міста подумки вертаєш,
і площу Ринок не зітреш в душі.
Таємне місто Львів, ти в серці залишаєш
лірично-впотаємлені вірші…
Личаківським блукатиму повільно,
на гору Замок із тобою йду,
люблю я Львів містично-релігійно,
я серцем всім у ньому потону…
© Автор невідомий
* * *
Я так чекаю, що одного ранку.
Чи ввечері, коли уже туман спада.
Я буду серед тих, кому у очі
Твоя краса і щирість загляда.
Я буду там… Це незвичайне місто.
Але чомусь мені не вистачає слів.
Там навіть небо є якесь занадто чисте.
Я закохалась в тебе, місто ЛЬВІВ…
© Автор невідомий
* * *
Кавові протяги, панянки чарівні,
Бруківка мокра, жовті ліхтарі,
Музики джазові, найкращий
шоколад,
Данила тінь, у парку листопад.
Старі собори, погляди атлантів,
Похмурі брами, гомін екскурсантів,
Вузькі провулки, замки королів,
Казкове місто – старовинний Львів
© Автор невідомий
* * *
Осиротіли вулиці вечірні,
Дощами Львів кривляється на зло
Самотнім левам треба неодмінно
Хоча б на мить зігрітися теплом
Старий трамвай дзвінком ламає
тишу,
На площі Ринок гаснуть ліхтарі
Весняний вітер вітками колише,
Холодні краплі губляться між брів
В кав’ярнях пахне кавою і димом,
Напівпустим здається «Вернісаж»,
В полон до себе манить
невловимий
Архітектурний міста антураж
© Автор невідомий
* * *
Я хочу у Львів, до затишних кав’ярень,
До вуличок тихих із запахом кави.
До квітів, садів і прекрасних алей,
До міста надії під назвою Лев.
Я хочу побачити місто величне,
Місто, що вранці сяє намистом,
Місто, що ніччю тихесенько спить,
Місто, де радісна кожная мить.
Де леви, як гварди несуть охорону,-
Обороняючи Львівську корону.
Де сонний трамвай між будинків повзе,
Ранішнє сонце з собою везе.
Так починається ранок у Львові,
Де вірші поети читають казкові…
© Автор невідомий
* * *
Люблю я Львів мій пречудовий,
Бо він – барвисто-кольоровий
І променисто-веселковий,
Оптимістично-загадковий.
І карусельно-карамельний
Та ніжно-витончено-сильний
І шоколадно-трускавковий,
З смачними пляцками кавовий.
Він гарний, коли сонце сає
І коли дощик накрапає,
Як вітерець гілки гойдає.
У смутку Львів мій не буває.
Мій львів – симфонія з усього:
Смаків, характерів і кольорів.
І не бракує в нім нічого,
Куди не глянь – ти супер, Львів!
© Автор невідомий
* * *
Шалений Львів, безкрайнє небо.
Такий красивий, давній Львів…
І надзвичайно мало треба,
Щоб закохатися без слів
У цей чарівний, дивний Львів.
Тут каву п`ють смачну, гарячу,
Таку насичену, міцну.
Терпкий глінтвейн п`янить добряче,
Зігрівши так душі струну.
До болю люблячу, живу.
Куди не глянь-радіють очі
У будь-які пору і час.
Нема ніде прекраснішоі ночі
І осені такоі, як у нас.
Зима по-різному дивує кожен раз.
Тут шум машин, тут ніжний вітер,
Тут тисячі не сказаних ще слів.
Як завжди тепле, незабутнє літо.
До болю рідний і коханий Львів
© Автор невідомий
* * *
Мені так трепетно й бентежно
Свій величати рідний Львів!
Його обожнюю безмежно,
Що часом аж бракує слів!
Така краса! Така величність!
Я ним милуюсь стільки літ!
Його казковість і магічність
Мені затьмарила весь світ!
Де б не була, де б не ходила,
В моєму серці тільки Львів!
Я тут по-справжньому щаслива,
У місті найсолодших снів!
© Христина Кравчишин
* * *
Львів обійме теплом не лиш у сонячну погоду,
Але й тоді, коли надворі й в серці дмуть вітри.
Приїдь, прийди, занурся в атмосферу Львова
І хмарки з неба та з душі умить зітри!
Бо в Львові якось неетично сумувати,
Коли всі тебе посмішками мило зустрічають
І пригощають чимось смаковито-львівським,
Та суперкави філіжанку наливають!
Тепер скажи, невже львів’яни не чудові?
Хіба в тебе нема причин, щоб святкувати?
Наприклад, Свято Сонця в ріднім Львові –
Кращого приводу не можна й відшукати!
Радій і наповняй людей довкола святом!
Хай всі сонячну львівську каву п’ють!
А потім…Львівський вальс ще зтанцювати
Під синьо-жовте піаніно не забудь!
Хіба не фантастичний день в бандерівському Львові?
Гостиннішого міста серед тисяч не знайдеш!
Сховай у серці цього свята знімки пречудові,
Які в хвилю негоди й смутку з радістю знайдеш!
© Автор невідомий
* * *
Годинник ратуші дванадцять
відбиває,
На вулицях снують казкові тіні,
Човном по небі місяць пропливає,
Нам сни свої нашіптує осінні.
Над Львовом ніч застигла, наче
хмара,
Виблискують свічки в душних
кав’ярнях.
Це осінь випускає свої чари,
Неначе сонми постатей примарних.
Ось Опера стоїть собі поважно,
Невидимий оркестр Шопена грає.
На Ринку леви – лицарі відважні,
Крізь вир століть мрійливо
поглядають.
Церкви й цукерні тихо засинають,
Закутавшись у шаль мелодій ночі.
Лише з пітьми самотньо виринають
Вогні машин, немов лякливі очі.
Опале листя кольору бажання,
Потомлених компаній гамір
хмі’льний,
І вічні зорі, мов ліхтарики кохання,
І міста дух – нескорений і вільний!
© Автор невідомий
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини