Новий рік по-українськи: 10 поколінь розповіли про новорічну ніч їхнього дитинства

Чого тільки не бачили українці в новорічну ніч за останні 100 років: огірки на ялинці та кімнати страху

Напередодні новорічних свят “Сегодня” провів бліц-опитування представників різних поколінь про те, яким був Новий рік їхнього дитинства, і з’ясувала, як змінилися атрибути цього свята за 100 років. Виявилося, 50 років тому особливо не прийнято було “щось бажати” – люди раділи тому, що є. Особливо шоколадним цукеркам, знятим з ялинки, – вони були смачніші! Діти зараз, звичайно, хочуть гаджети. Але можуть і змінити бажання – аби тато повернувся додому, або братик. Новорічний гардероб за 100 років від грибів-моховиков і сніжинок з шаховим королем доріс до гламурного вовка-пірата і монстра Саллі. А сніжинки так і клеять на вікно – щоправда, вже не клейстером, а ПВА. Ну а ще за століття народ зробив висновок: Дід Мороз в синьому костюмі – ледар! Справжній Дід Мороз приходить тільки в червоному костюмі: він так поспішає, що червоніє!

Питання:

1. Як виглядала ялинка вашого дитинства?
2. Якою була найкрасивіша новорічна іграшка?
3. Яким був найцікавіший подарунок?
4. Яке найзаповітніше бажання на Новий рік?
5. Які страви були на столі в новорічну ніч у вашому дитинстві?
6. Яким  найбільше запам’ятався дитячий костюм?
7. Як ви проводили НР ніч у дитинстві?
8. Чи приходив у дитинстві Дід Мороз, і як він виглядав?

Денис Зосімов, 7 років, Київ

1. Я хочу, щоб ялинка була великою, красивою і справжньою.
2. Люблю ліхтарики, бо світяться. А іграшки – ні.
3. Мені б великого робота-трансформера Верні, яким можна керувати програмою на планшеті.
4. Я мрію поїхати до Голлівуду: там є море, і я хочу в ньому купатися.
5. Мама колись приготувала банановий торт, і я їй допомагав … його їсти. Ще у нас є ікра. Але вона не вважається вкусняшкою, бо не шоколадна.
6. Цього року в школі я буду сніговиком.
7. Ми їмо і святкуємо. А ще граємо разом зі старшими братами на PlayStation в гонки.
8. До мене приходить справжній Дід Мороз, тільки я його не бачу. Але знаю, що він доїдає мої печеньки.

Марина Ткаченко, 9 років, Київ

1. Ми з братом завжди сперечаємося, чим прикрашати верхівку – завитком чи зірочкою.
2. Я прикрашала ялинку виробами з бісеру.
3. Ми в школі писали лист Діду Морозу. Я просила чарівну паличку і “папугу”. Слово “папуга” я написала з помилкою, але папугу все ж отримала.
4. Я хочу віолончель і щоб всі були здоровими і багатими.
5. Мама готує курку в мандаринах і тортик “Сльози янгола”.
6. Я люблю свій ошатний костюм з совенятками. Але в садочку я була білкою.
7. Ми дивимося фільми, хихикаємо і придумуємо з братом розіграші. Ми хотіли зробити привидів з простирадла і налякати батьків.
8. Справжній Дід Мороз має бути в червоному костюмі. Він так поспішає, що аж червоніє! А в синьому костюмі – ледачий Дід Мороз: він так повільно йшов, що аж змерз.

Настя Іванків, 10 років, Кам’янець-Подільський

1. Краще, коли ялинок дві.
2. Я люблю ліхтарики і часто перемикаю режими вогників.
3. Іноді мені дарували ляльок з яскравим макіяжем і троля з мультика. Але мені сподобався пухнастий кролик.
4. Раніше я дуже хотіла смартфон. А зараз мрію поїхати до Києва, до старшого братика.
5. На Новий рік мама готує фаршировані бублики, шубу і бутерброди з ікрою.
6. Я на ранки завжди вбиралася принцесами. У першому класі я була Ельзою.
7. Іноді мені хочеться, щоб свято було пишним, з великими салютами. Минулого року ми відзначали біля центральної ялинки. Наготували вдома смакоти і взяли її з собою.
8. Дід Мороз вітав, але скаржився, що йому потрібно ще дуже багатьох інших привітати, хоча Снігуронька з ельфами йому допомагають.

Тимофій Сумка, 14 років, Запоріжжя

1. Останні років 7 ми усвідомлено перейшли на штучну ялинку.
2. Найраща іграшка – червона куля, якій років 35.
3. Подарунок – синтезатор. І я відразу ж його випробував!
4. Хочу, щоб вся родина була поруч.
5. “Крабові” салати, олів’є … І звичайно ж, мандарини.
6. Мені видали костюм вовка. Але він був страшний, тому мама переробила його під вовка-пірата. Вийшло досить гламурно. Пізніше був Саллі з “Корпорації монстрів”. Я довго чекав, поки доросту до цього костюма, тому що він був на мене завеликий.
7. Після 12 годин ми зазвичай виходили вулицю, щоб дивитися феєрверки.
8. Я завжди щиро вірив у Діда Мороза. Він зі Снігуронькою приходив завжди несподівано, і ми водили навколо нього хоровод. Пам’ятаю, в першому класі посварився з однокласником, який хотів мене переконати в тому, що Дід Мороз – несправжній.

В’ячеслав Матюхін, 29 років, Маріуполь

1. У моєму дитинстві майже всі ялинки були однаковими: з срібним дощиком і різнокольоровими кульками. Вдома ялинки були цікавішими, там були прикраси у вигляді різних фігурок. Ялинкою ми займалися разом з татом – вибирали, купували і ставили. Найчастіше вона була такою великою, що її доводилося скорочувати.
2. Мені дуже подобалася велика прозора куля, всередині якої були блискітки і серпантин. Я дуже любив вивчати ялинку після того, як її нарядили. І, бувало, часто розбивав іграшки. Ми з братом завжди намагалися зробити так, щоб цього ніхто не помітив, і тихенько прибирали уламки. Але, коли ялинку прибирали, все ставало ясно.
3. На ялинках нам роздавали іграшки: невеликі пластикові гвинтокрили і машинки, які ми з братом розбирали до запчастин, поки доїжджали додому. Солодощі нас зазвичай зовсім не цікавили. А ще ми з братом часто знаходили іграшки до Нового року в шафі батьків. Потім, знаходячи їх під ялинкою, доводилося зображати здивування. Наші батьки працювали на технічних спеціальностях. Вони любили дарувати нам електроніку, і всякі гаджети у нас з’являлися раніше, ніж у інших. Найкращий подарунок – великий пором, на якому ще були маленькі машинки, лампочки … На ньому можна було включити музику і спустити його на воду.
4. Я дуже хотів собі паяльник і … ящик кіндерів. До речі, останний так за 29 років досі не отримав! Раніше, якщо у тебе була колекція кіндерів, ти був на піку популярності.
5. Найкращою стравою на столі були шпроти і торт “Хата”. Ще батько робив фаршировану щуку. Такої смачної я навіть в дорогих ресторанах не куштував.
6. Найкращий костюм у мене був у дитячому садку. Всі вбиралися в козаків з картонними шаблями, а нам з братом тато зробив дерев’яні, зі старих дверей, дуже схожі на справжні. І ми були дуже круті дерев’яні солдатики.
7. Ми святкували вдома, а потім їхали в центр міста на ялинку. Або в гості до родичів. Для мене це сімейне свято, і найголовнішою традицією вважаю зібратися разом. Ми починаємо святкувати не за годину до півночі, а з самого ранку, проводячи приємно час разом в родинному колі.
8. Я не вірив у Діда Мороза. Я любив виступати на ранках, тому часто бачив Мороза без гриму і костюма.

Марина Руденко, 33 роки, Київ

1. Зараз мені соромно за те, що в дитинстві на свято для мене купували справжню сосну. Я вважаю, батьки з дитинства мусять прищеплювати дітям турботу про природу, а ця новорічна традиція не що інше, як марна вирубка дерев заради втіхи. Зараз вдома я прикрашаю тільки штучну.
2. Мені дуже подобалася скляна срібна шишка розміром приблизно 20 см. У моїх батьків було гарне почуття гумору, тому на ялині можна було виявити зовсім незвичайні речі. Наприклад, скляну іграшку у формі солоного огірка … Але найбільше мене цікавила постать Діда Мороза, яка стояла під ялинкою. Якось я розрізала його мішок, і мене спіткало велике розчарування: подарунків там не виявилося.
3. За традицією подарунки я знаходила під ялинкою. Найбільше мені запам’яталася справжня Барбі.
4. Моє заповітне бажання здійснилося: я отримала велику ляльку. Її можна було тримати за руку і вести поруч.
5. Обов’язково щороку на стіл ми готували олів’є, пюрешку і курочку. Але особливою розвагою вважалося дістати цукерку з ялинки. Солодощі ми тоді отримували частіше на свята.
6. Я любила вбиратися і розповідати вірші. А ще у мене була пристрасть до корон, а на той час варіантів новорічних костюмів було зовсім небагато: зайчик і лисичка. Але у мене була велика корона у вигляді сніжинки.
7. Ми жили в гуртожитку, і на Новий рік у нас завжди було сімейне застілля. Приходили сусіди зі своїми дітьми. Поки дорослі пили в одній кімнаті, ми грали в сусідній. Гра називалася “Кімната страху”: ми зав’язували одній людині очі і садили на стілець посеред кімнати, з якого вставати не дозволялося. А потім вимикали світло і робили те, на що вистачало фантазії. Було дуже страшно, коли я сиділа на стільці, а хтось хапав за ногу … Нас зазвичай збиралося від 5-6 осіб для таких утіх. Записувати бажання на листку, спалювати, кидати попіл в келих шампанського і випивати його було моєю улюбленою традицією. Але, як не дивно, мені довго не дозволяли цього робити.
8. Після того, як я знайшла у іграшкового Діда Мороза в мішку вату, то взагалі перестала в них вірити. Тому улюбленим моїм Дідом Морозом був тато з несправжньою бородою.

Богдан Василенко, 40 років, Запоріжжя

1. Найкрасивіша ялинка в дитинстві була у бабусі. Висока – під стелю “сталінки”, зі старими скляними іграшками виробництва 60-х років ХХ століття.
2. Найбільше мене цікавив скляний паралелепіпед. Якщо з оленями-сніжинками-будиночками все було зрозуміло, то дивна геометрична фігура викликала безліч питань. На жаль, але дорослі так і не пояснили мені, що означала та новорічна геометрія.
3. Років у сім я отримав на Новий рік керований пластмасовий танк – знайшов під ялинкою вранці 1 січня. Він пожирав заряд 4,5-вольтової батарейки за годину роботи, з зусиллям перетягував пучок проводів, що веде до пульту дистанційного керування, навіть рівною місцевістю. Але він гудів, їздив, і навіть лампочка світилася! Я був у захваті десь місяць. А потім танк зламався.
4. Все дитинство я дуже хотів собаку. Але отримав її в 10 років, і зовсім не на Новий рік. І, як виявилося згодом, це був подарунок не стільки мені, скільки самим батькам. Тому що обіцянка “Завжди буду гуляти тільки я!” дотримувалася тільки перші пару місяців.
5. Новорічний стіл в дитинстві для мене був не олів’є чи запечена в духовці дефіцитна курка. О ні: я радів дефіцитним мандаринам, ще більш дефіцитним бананам і зовсім вже делікатесним замороженим ананасам. Іноді ці ананаси в дорозі заморожувалися двічі і перетворювалися після розморожування на кашу. Що, втім, на мій апетит особливо не впливало.
6. Я ходив на шахи. А тому років у вісім на шкільний ранок мама пошила мені костюм чорного шахового короля: з золотою короною, шпагою і коротким плащем в чорно-білу клітинку. Пам’ятаю, як я пишався своїм оригінальним зовнішнім виглядом – на тлі звичних піратів, лисичок і зайчиків.
7. Новий рік зазвичай зустрічали вдома, з батьками і братом. Зазвичай я засинав за столом, але під час бою курантів мене будили батьки, щоб я цокнувся з ними склянкою компоту і пішов далі спати.
8. Діда Мороза для нас з братом зображав або батько, або його найкращий друг. Я нібито й розумів, що це не зовсім чарівник, але дуже йому радів. Тим паче Дід завжди був приємним співрозмовником.

1. Завжди жива, дуже красива ялина під два метри, тільки скляні іграшки і сніжок з вати, який під Новий рік завжди був великим дефіцитом. Наша родина була довгий час суто жіноча: мама і ми з сестрою. Для нас, дівчаток, завжди було загадкою: як наша витончена мама могла притягти таку величезну ялинку?
2. Дуже подобалися бурульки. Це були одні з перших іграшок, і на тлі ватного сніжку вони виглядали кращі за діаманти. Вони мені сподобалися ще з вітрини магазину.
3. Крім цукерок, інших подарунків не було, але ми були їм дуже раді. Шоколадні цукерки ми далеко не щодня могли собі дозволити, тому саме вони були довгоочікуваним подарунком. Цукерки, зняті з ялинки, ставали в рази смачнішими! Зрізуючи по одній-дві, ми примудрялися продовжити задоволення на кілька святкових тижнів …
4. Без перебільшення скажу: ми не думали, що можна чогось бажати. Раділи тому, що є. Відверто кажучи, просто насолоджувалися саме святом.
5. Фарширована яблуками качка. І, обов’язково, мама сама готувала десерт “Лілія на снігу” – вишневе желе з білою квіткою зі збитої сметани.
6. Новорічний костюм “Королева ночі”. Це була суто дизайнерська фантазія моєї мами, і ми з мамою робили не одну ніч. Прем’єра її мала відбутися в яслах, де був ранок. Мене привели в садок, вбрали перед ранком, і я була готова стати королевою балу. Але щойно діти з групи мене побачили, хором почали плакати! Довелося зняти частину вбрання – дуже красиву, темно-синю накидку, обклеєну зірочками. А сама сукня справила фурор.
7. У новорічну ніч я спала. Мама дозволяла не спати до 22:00, а дитиною я була слухняною. Ми сідали за стіл, їли і пили солодкі напої. Потім двері в спальню за мною зачинялися. Що відбувалося далі, для мене було загадкою не меншою, ніж існування Діда Мороза. Гостей я не пам’ятаю – чи вони приходили, щойно я засинала, і святкували так, щоб мене не розбудити, чи мама йшла …
8. Дід Мороз був лише на дитячих ранках у садочку. Причому завжди таким, яким я його й уявляла. Навіть в голову не могло прийти, що це був хтось переодягнений. Так я і зараз впевнена, що він був справжній!

Костянтин Ячменев, 64 роки, Бердянськ

1. Новий рік наша країна почала святкувати тільки в кінці п’ятдесятих. Ми ставили ялина у відро з піском і заливали водою, а розбирання ялинки під усілякими приводами відкладалося кожного дня. Головною прикрасою на ялинці була вата, а гірлянда набиралася з автолампочок. Це був дефіцит! Мені дісталася гірлянда від рідного батька. Під ялинкою стояв чудовий Дід Мороз з червоним жезлом.
2. Я любив прикрашати всю кімнату. Клеїти сніжинки на вікнах канцелярським рідким склом. За що отримував наганяй від батьків: рідке скло псувало віконне.
3. У нас подарунки не ховали. Їх вручали батьки – які, водночас, отримували їх у профкомах. Найнезабутнішим подарунком був коньяк.
4. Ми особливо не замислювалися, що треба замовляти бажання. Мені просто хотілося домашній телефон.
5. На свято діставали напої домашнього виробництва: вино і наливки.
6. Одягали маски з пап’є-маше. зазвичай, це були тварини: лисички, зайчики, ведмедики. Але були й Баба-яга з Буратіно. Останній в мій час був вкрай популярний.
7. Перед новорічним вечором мама керувала всім виспатися! Але який може бути сон, коли пахло заварним кремом і тістом! У нас завжди було багато гостей. Застілля для дорослих затягувалося до ранку, а у дітей була інша радість – довгі новорічні канікули. Головне, що це було свято близьких людей. Про Різдво взагалі ніхто не згадував: люди раді були можливості відпочити і прикрасити свої будинки. Ті, у кого були телевізори, захлинаючись розповідали, що трансляція цього року закінчилася на 10 хвилин пізніше, ніж минулого. Ті, хто не мав ТБ, намагалися напроситися в гості до “щасливчиків”, або просто брали всю їжу й вино і йшли в гості. Мабуть, це і було головною традицією – їжу і посуд приносити з собою. Якщо була радіола, то батьки танцювали. Якщо був баян, акордеон або піаніно, то знаходився самоучка, і всі дружно співали. Діти їм заважали, тому нас відправляли спати.
8. Дідом Морозом в школі найчастіше були огрядні вчительки молодших класів, а піонервожатих одягали в Снігуроньок. Для хлопчаків це виглядало дуже безглуздо і смішно.

Микола Старий, 70 років, Київ

1. У нас була сосна щонайменше 1,5 метри. Прикрашали декількома скляними іграшками, цукерками і дощиком. Я провів дитинство під Миргородом. У селах тоді взагалі мало що купували, ялинки також – їх вирубували де могли.
2. На ялинці мене завжди заворожували величезні скляні кулі, подобався Дід Мороз, який стояв під ялинкою … Якщо чесно, більше іграшок я не запам’ятав – мене більше цікавили цукерки.
3. Подарунки завжди були скромні. У п’ять років я вже вмів читати, і робив це з задоволенням, тому мене найбільше тішили книжки. Щоб отримати їх, доводилося залазити на табуретку і розповідати віршики. Мені дарували народні казки і “Мийдодіра” Чуковського.
4. Як і всі діти того часу, мріяв про цукерки. Завжди хотів велосипед, але батьки, які не кокетуючи, говорили, що не можуть дозволити собі такий дорогий подарунок. Дитячого велика я так і не дочекався, але з 8 років став брати батьківський.
5. Новий рік мені подобався. Зокрема й тому, що напередодні різали свиней, тому було багато смакоти на столі. Холодець – штука смачна. Але, на жаль, мене примушували їсти не тільки м’ясо, а й верхній шар смальцю. Обов’язково були пиріжки, пельмені, млинці з розтопленим маслом … Діти пили компот і лимонад, дорослі – щось міцніше.
6. У мене був костюм гриба! Мама з білої марлі пошила балахон на повен мій зріст і величезного коричневого капелюха, як сомбреро. Всі сміялися, бачачи мене в цьому одязі. А я буквально ридав, так мені було соромно.
7. Ми збиралися в сімейному колі. Сільська зимова ніч була невеселою в 50-і – ні електрики, ні радіо, тільки гасова лампа. Вечеряли, дуже любили співати. На вулицю, не пам’ятаю, щоб виходили: була темінь і замети на зріст людини. У селі взимку – нудьга страшна! Хоча наше було мальовничим, як у Гоголя: білі мазанки, криті соломою, всередині глиняна долівка, величезна піч, в надрах якої готували їжу, в кутку хат образи та свічка. Іноді їздила весела компанія на санях, запряжених кіньми, в народних костюмах з гармошкою, бубнами і піснями. А дітвора ходила по хатах колядувати.
8. Дід Мороз приходив, але не щороку. Після 4 років я в нього особливо не вірив, тому що в нього переодягався хтось із родичів і кривлявся.

Ірина Деменок, 84 роки, Вінницька область

1. Одного разу, ще до Другої світової війни, мама примудрилася сама зрубати в лісі живу ялинку і притягти її по снігу до будинку. Батька тоді з нами вже не було. Ми сяк-так її встановили і прикрасили різними виробами з паперу, ватою і цукерками. Завдяки цьому ялинка виглядала святково.
2. На ялинку робила кораблики разом з братами і сестрами. А мама зробила гірлянду з різнокольорових прапорців.
3. Мама намагалася нас, дітей, хоч чимось потішити. Найбажанішим подарунком були пряники: мама пекла їх сама і підкладала під ялинку. А ми потім знаходили і раділи. Іноді я брала ті, що залишилися, в поділ, і пригощала сусідів.
4. Найзаповітніше бажання у мене було, щоб тато повернувся. Без тата було дуже погано. Ми його дуже любили. Я бачила, як мама страждає без тата, і страждала разом з нею. Пізніше ми дізналися, що він пропав безвісти на Сталінградській дузі.
5. Тоді у нас ніхто і не знав про таку заморську страву, як олів’є. Зате була каша гречана з м’ясом. Мама іноді торгувала на базарі свининою, ось і нам на Новий рік перепадало м’ясо, домашня ковбаса і сало, які мама зазвичай робила на продаж. І свято у нас був справжнє!
6. На кожен Новий рік мама шила нам обновки. Вона була знатна кравчиня і славилася на все село. Дівчаткам – нові сукні, хлопчакам – костюмчики. Коли мами не стало, мені вже ніхто не дарував такого красивого вбрання.
7. За столом посидіти ніхто не приходив, тільки прибігала сусідська дітвора привітати. Мама пригощала їх пряниками і цукерками. Потім ми разом сідали за святковий стіл. Батькове місце завжди було вільним: здавалося, ніби ось зараз відчиняться двері – і він зайде з морозу, весь розпашілий. Обійме і розцілує маму, притисне до серця своїх дітей …
8. Ніякого Діда Мороза у нас не було. Про нього не говорили взагалі, подарунки приносив святий Миколай. На Новий рік подарунки дарували батьки чи бабусі з дідусями, у кого вони були. У Миколая вірили, тому намагалися бути слухняними – інакше подарунків не бачити.

Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини