“Наразі Україна як держава не робить нічого для визнання у світі Голодомору геноцидом” – історик Станіслав Кульчицький

510

Доктор історичних наук Станіславом Кульчицьким – той, хто першим науково обґрунтував, що Голодомор 1932-33 років був геноцидом .

Про це вчений розповів в інтерв’ю ЦензорНет, передає Еспресо.TV.

Штучний голод, за його словами, в населених українцями селах УРСР та на Кубані був цілеспрямовано організований безпосередньо радянським диктатором Йосипом Сталіним й мав чітку політичну мету – залякати українських селян й силоміць змусити їх працювати у колгоспах.

“Його (Сталіна, – ред.) не треба оцінювати так, як його оцінювали після завершення Другої світової війни – як переможця над Гітлером, як гегемона в партії. У 1932 році він не мав такої сили. Сталін контролював політбюро, але партію – ні. Відбувалися виступи проти нього – що його генеральна лінія веде в нікуди. Тому Сталін ризикував своєю посадою. У цей же час українські селяни восени 1932 року – тоді, коли треба було сіяти озимину – зовсім припинили роботу в полі… Кожен розумів, що держава нічого йому не дасть. У результаті Сталін вирішив завдати “сокрушительный удар” – такий вислів він вжив на об’єднаному засіданні політбюро ЦК ВКП(б) 27 листопада.

Ще раніше Сталін надіслав три надзвичайні хлібозаготівельні комісії. Першу – в Україну, яку очолював голова уряду Молотов. Другу – на Кубань, яку очолив секретар ЦК ВКП(б) Каганович, фактично права рука Сталіна. І третю – на Поволжя (у німецьку автономію Поволжя, населення якої пізніше було депортоване до Казахстану, а саму “республіку” скасовано – ред.) під керівництвом Постишева. Власне, ці комісії вичавили весь хліб”, – зазначає історик.

У січні 1933 року застосували до всього селянства вилучення всіх продуктів харчування, які селяни нагромадили, розраховуючи на них прожити до літа. Ці продукти були вирощені на власних присадибних ділянках – тобто не лише пшениця, а і сало, м’ясо, квасоля, буряки, цибуля і так далі. У листопаді-грудні 1932-го в сотнях сіл, поставлених на “чорну дошку” була конфіскована вся їжа. А з січня 1933-го всіх без винятку селян лишали ні з чим.

Сталін написав телеграму, адресовану українському селянству. Це було доволі незвичною формою звернення генсека. У цій телеграмі він написав: той, хто не здасть приховані запаси зерна, той буде репресований. Однак чи є приховані запаси, чи ні – треба з’ясовувати.

“Ця телеграма була сигналом для проведення подвірних обшуків . Їх робили також селяни, але незаможники. Люди ховали зерно, тому що треба було якось вижити. На обшуки часто запрошували кореспондентів, а потім це демонстрували у вигляді відеоновин перед показами фільмів в кінотеатрах. Подавали у ключі: “Селяни не дають робітникам їсти і кістлявою рукою голоду хочуть задушити соціалістичне будівництво”, – продовжує Кульчицький.

Партійні і профспілкові організації направляли обшукові бригади в села, і вони цілком щиро шукали хліб. Ці надзвичайні комісії ввели натуральні штрафи – боржники по хлібозаготівлях мали віддавати м’ясо, сало, картоплю. У законі фігурували лише ці три продукти. Фактично була усна вказівка забирати все без винятку з того, що селяни нагромадили на своїй присадибній ділянці. А із забраних товарів щось перепадало незаможникам, тому вони мали власний інтерес.

“Вони за два тижні, як пилососом, очистили від продовольства всю територію України й Кубані. Тобто в прямому сенсі не було чого їсти”, – наголошує дослідник.

На думку Кульчицького, ось ці особливості проведення вилучення харчів й контроль за цим процесом (як і їх ініціювання, власне) з боку тогочасної радянської окупаційної адміністрації в Україні – поряд із жахливими свідченнями постраждалих – й мають бути підставою для обговорення необхідності визнання Голодомору в якості геноциду різними країнами світу.

Для цього держава має фінансувати відповідні наукові дослідження, перекладати їх різними мовами світу й поширювати закордоном. Окрім того, потрібно ширше залучати українську дипломатію та вести велику роз’яснювальну роботу.