Забуті боги, кам’яні ідоли, велетенські жертовники, дерев’яні статуї і химерні споруди. Колись люди вірили їм, жили ними. А потім забули, покинули. Піски часу засипали істини, релігії, і самих людей… Лише їхні сліди, залишені навічно на кам’яних тілах землі повертаються до нас, то тут, то там визираючи із недр древньої історії.
На українських землях продовжують знаходити сліди таємничих споруд, капищ і поселень. Що відбувалося на їхніх територіях, які обряди здійснювались та для чого служили ці дивні, невідомі нам предмети?
Древні святилища – особливо цікава тема, що може повідати нам вражаючі, а подеколи й просто неймовірні речі про нашу історію. Найбільше таємниць знає каміння, яке зберігає інформацію найдовше. Багато культових комплексів будувались саме у горах. Бо гори завжди вважались нашими предками святими місцями, де живуть боги, інформує Всвіті.
За слідами святилищ вчені помалу відтворюють картини давніх українських цивілізацій, культур і культів. Та багато місць на цих картинах так і залишається навічно покритими таїною древності. Ніколи нами не розгаданою.
Єні-Сала ІІ
Приблизний час існування IX – III ст. до н. е.
Знайдене неподалік селища Перевальне у Криму.
Святилище знаходилось безпосередньо у печері.
Коли археологи вперше спустилися сюди, вони побачили, як численні ніші святилища були вистелені черепами, рогами, кістьми домашніх і диких тварин. Причому всі черепи розташовувалися в бік входу в печеру.
Один з дослідників так описує знахідку: «Посередині нижнього залу височів масивний сталагміт з химерною вершиною, схожою на голову незачесане бородатого чоловіка. На сталагміт був насаджений череп гірського козла…».
На жаль, багато що було зруйновано вандалами. Вчені вважають, що Єні-Сала була родовим святилищем древніх мисливців, таврів.
Святилище з древніми поховання клану жерців
Епоха бронзового віку
Село Недайвода Криворізького району Дніпропетровської області
Про те, що на території було розташоване древнє святилище говорять багато унікальних знахідок. Найбільша з них — кам’яна стела з людським обличчям висотою близько 4 метрів.
Ритуальна гранітна стелла поблизу Недайводи є найбільшим такого роду предметом, знайденим в Україні.
Та найзагадковішою знахідкою є наступні поховання: древнього жерця, ким, ймовірно, була людина, останки дорослого тіла якої були знайдені на місці святилища.
А ще тут був захоронений 12-річний юнак. Його «могила» була позначена грядою різнокольорових каменів, викладених у формі змії. Ким був цей загадковий хлопчик, похований у сакральному місці — археологи відповісти не можуть. Та для них зрозуміло, що святилище було місцем, де хоронили лише людей із клану жерців.
Дівич-гора
Перші століття нашої ери
Знаходиться поблизу селища Трипілля на Київщині.
Гора пірамідальної форми була святилищем жіночої покровительки богині Дани.
За легендою, жінки, які мали народити, приходили сюди і просили у богів благословення. На таємничих пагорбах Дівич-гори заборонялось перебувати чоловікам, а також будь-якому чужинцю. Таким загрожувала смерть. Таємниця запліднення свято оберігалася.
На території археологи знайшли 9 заглибин, у яких стояли 9 горщиків із 9 видами трав. Число, ймовірно, символізувало дев’ять місяців вагітності (але це лише здогадки сучасних дослідників). Тобто, жертовник складався саме з дев’яти частин і мав він форму печі.
Які саме магічні дійства там проводили жінки — нерозгадана таємниця.
А ще відомо, що колись звідси у вічну дорогу відправляли своїх померлих наші предки.
Та, як кажуть вчені, місце Дівич-гори наділене позитивною енергетикою. І зараз цю колишню святиню вважають одним з найсильніших «місць жіночої сили».
Святилище Ґовда
Між X і XII століттями.
Розташоване невелике святилище, що має трикутну форму, на стрімкій кручі над Збручем поміж лісів.
Культ якого бога чи богині був головним на Ґовді — невідомо. Та святилище є одним з найтаємничіших. Кажуть, тут мешкали чаклуни-волхви, а пізніше проводили свої навчання козаки-характерники.
Цікавою знахідкою на території Ґовди є стара криниця.
У криниці, яка мала культове значення, знаходили численні рештки тварин. Археологи дізнались, що у 12 столітті кирниця була засипана. Опісля над нею в овальному заглибленні розпалювали вогонь, а в насипу вала зробили хлібну піч.
Та насправді за древніми віруваннями ця суха криниця завжди служила своєрідним входом у світ Нави. Саме святилище Ґовда символізувало Невідомий світ (Нави).
Звенигородський храм ідола з чотирма капищами
Ймовірно X – XIV століття
Розташоване Звенигородське святилище на південь від села Крутилів (Тернопільщина), на правому березі річки Збруч.
Від інших подібних сакральних місць воно відрізняється величезними розмірами та особливо складною побудовою. Відомо, що саме святилище Звенигород символізує світ Яви. Чотири його капища — це чотири фази сонця в році.
Тут було знайдено багато цікавого: будинки жреців, жертовні камери, жертовні криниці. Дуже цінним виявився храм з кам’яним Кумиром. Сам ідол був заввишки майже 2 метри і лежав поперек храму, перед яким були чисельні предмети, використані у жертвоприношеннях: розсипані зерна, ножиці, серпи…
На території давньої святині течуть цілющі джерела, що знаходяться неподалік місця, відомого для місцевих як таке, куди постійно б’ють блискавиці. Давні люди вважали такі місця священними: попелом дерев, позначених «небесною стрілою» лікували тіло, а розбитим нею камінням освячували. На території Звенигорода розташована й окутана легендами Печера відлюдника.
Карпатське поселення сонцепоклонників
Приблизно V – І тис. до н.е.
Знайдене святилище Лисина Космацька було у горах неподалік карпатського села Космач.
Тут є загадковий кам’яний тунель. Велетенські камені, навіть не камені, бо завбільшки вони, наче скелі, що ніби висять в повітрі, ідеально припасовані одна до одної.
Недалеко від каменів з великими чашами розташована жертовна яма, яка асоціювалася з переходом у потойбічний, підземний світ.
Та найцікавішим є астрономічний характер святилища. Він аналогічний відомому Стоунхенджу. Тобто, якщо у Стоунгенджу основні лінії (азимути) викладені із каменів, а у Космачі на продовженні ліній тунелю і жертовної ями розташовані природні утворення – вершини гір. На Лисині Космацькій добре збережені артефакти сонячного і зодіакального типів календарів.
Неподалік сакральної гори знайдене ще одне – Терношорське святилище, зв’язане із попереднім. Відомо, що тут поклонялись культу Жінки-матері. Серед найцікавіших місцевих знахідок – статуя жінки, кам’яний диск, фалічний камінь.
Весь кам’яний комплекс відносять до типу календарних святилищ. Якраз вони є свідченнями того, що давні жителі українських земель досконало володіли знаннями про зоряне небо, планети, закономірності змін фаз місяця, річний сонячний цикл.
Богитські дольмени-портали
IX – XIII століття
Древнє язичницьке святилище Богит знаходиться на однойменній горі у Гусятинському районі (Тернопільщина).
Особливим тут було капище, що піднімалось над землею до 40 сантиметрів, а у центрі мало саме квадратний отвір.
Здивуванню археологів не було меж, коли в одному з жертовників знайшли перстень галицького князя Юрія I. Древнішою та ще більш цікавою знахідкою є так званий Збруцький Кумир. Це було зображення багатоликого єдиного Бога Рода-Рожанича. Він символізує одночасно і жіночу, і чоловічу сутності, перебуваючи у трьох світах та звертаючи свої чотири лика до всіх чотирьох сторін світу.
Найзагадковішими елементами святилища є дольмени. Це дуже древні камяні спорудження. Кажуть, вони служили своєрідними порталами переходу з одного життя в інше. За іншою версією, були древніми обсерваторіями. Ніхто достеменно не знає. Та того, що дольмени наділені незбагненною сильною енергетикою, ніхто не заперечує .
8. Кам’яна Могила – пам’ятка древньої культури світового значення
Древнє святилище знайдене на території тепер уже державного історико-археологічного заповідника Кам’яна Могила, розташованого під Мелітополем.
Це «свого роду храм з надзвичайно складною структурою, що відповідав уявленням давніх людей про таїну народження богів, героїв…» (за визначенням А. Кифішина). Неймовірно, але глибина трьох найбільших святилищ тутешнього комплексу співвідноситься пропорційно як 1:2:3. Прямопропорційним є також співвідношення розмірів святилищ.
Образ богині – тотема Інанни ніби пронизував собою весь комплекс Кам’яної Могили.
Зміст написів усередині даних святилищ міг бути пов’язаним із культом місяця.
В одному з них, за словами дослідників, здійснювався ритуал відродження померлих бого-царів.
За малюнками Кам’яної Могили можна простежити первісні релігії — тотемізм, магію, анімізм, фетишизм, культ предків… Комплекс виконував роль храму, що об’єднував три світи (небесний, земний і підземний) упродовж багатьох тисячоліть для різних племен і народів.
Дуже сильною є енергетика землі цього комплексу. Якщо зафіксувати її аерофотозйомкою, отримується зображення у вигляді кілець. Багато-хто вважає цю археологічну пам’ятку не менш значимою за будь-яке з «7 чудес світу».
Чотири святилища острова Хортиця
III – II тис. до Р. Х.
Це чотири святилища арійської доби. Найбільше з них – комплекс святилища-обсерваторії. Має форму кількох кілець, або двох, які перетинаються (інша частина). З боків є спеціальні ями, в які, для проведення ритуалів, ставились спеціальні посудини-курильниці.
Деякі дослідники вважають, що цими святилищами моделюються космографічні міфи аріїв.
Вченими були виявлені характерні познчені напрямки: на точки сходу і заходу Сонця. Сонце поза лінією горизонту зміщується на північ, іде “шляхом Богів” до “величі Богів”. Північ, за древніми віруваннями – це країна Богів…
“Кола звірів” Лесівського святилища
Приблизно ІІ – І тис. до н.е.
Унікальне святилище було виявлене на Броварщині неподалік Сокільського.
Комплекс брамоподібної форми має складну структуру.
Ритуальні камені у верхній частині мають зображення так званого «кола звірів». Таке явище зустрічається на багатьох об’єктах карпатських капищ. У випадку Лесівського каміння – це бик, птах, козел. Чому саме ці тварини?.. Можливо, вони є елементами зодіакальних кіл, а, можливо, окремими божествами.
На інших каменях висічено однопрофільні образи божеств у вигляді птаха і ящера – головних релігійно-міфологічних персонажів світогляду праіндоєвропейських племен епохи неоліту.
А ще помічено цілий ряд знаків-хрестів на каміні. Окрім численних кам’яних валів було віднайдено навіть залишки невідомої дерев’яної споруди.
Мергелева гряда
Приблизний час спорудження – 4 тис. до н. е.
Святилище було відкрито відносно недавно поблизу села Степанівка Перевальського району Луганської області.
Це культовий сакральний комплекс, в центрі якого були поховання. А від центру, наче промені, розходились загадкові кам’яні лінії. «Мергелева гряда» має вигляд цілісної системи кам’яних і земляних споруд (курганів, кругів правильної форми, контурів «доріг» і «променів», викладених з кам’яних плит).
Самі плити — подеколи просто велетенських розмірів – до 10 тонн. Зроблені з вапняку. Та цікаво, що найближче місце, де можна було знайти породи вапняку, знаходиться за 6-8 км від археологічної знахідки. Хто і як міг перенести їх на таку відстань?..
У численних жертовниках, закономірно, були знайдені людські рештки. Та найцікавішими були тіла дітей, переважно 7-14 років…
Іванківське капище з язичницькими ідолами
Приблизний час існування III–IV ст. н.е.
Знайдене у селі Іванківці на Дністрі.
Тут було виявлено давньослов’янське язичнецьке святилище. А ще поселення Черняхівської культури. Математичним центром святилища була величезна статуя.
Всього на місці було знайдено три кам’яних ідоли. Два антропоморфних (із зображенням бородатого чоловіка, що тримав руки, складеними навхрест) і один чотиригранний з людськими обличчями. Останній є найцікавішим. Дивлячись одночасно у напрямках всіх чотирьох сторін світу, він, ймовірно, мав захищати людське поселення від всебічного зла.
На нижній частині статуї ледь помітно невідомі знаки. За розповідями старожилів, колись тут дійсно були якісь фігурий позначки, але що вони зображували і який був їхній характер – вже ніхто не дізнається.
Неподалік ідолів знайшли залишки споруд, які, як виявилося, були складовими древнього капища. А ще цілу систему ям, призначення яких не розгадане.
Лепесівський гадальний храм
III ст. до н. е
Знаходиться неподалік села Лепесівка в долині річки Горинь на Хмельниччині.
У знайденому, як називають дослідники, своєрідному гадальному храмі займались чародійством у прямому значенні слова. Древні люди ворожили на долю, погоду, урожай…
Здійснювали обряд біля води, налитої у священну чашу. На посудині були висічені знаки дванадцяти місяців.
Вівтар святилища був складний з великих глиняних чаш. І по вінцю однієї з них йшов візерунок: дванадцять прямокутних рамок, в яких укладені були своєрідні малюнки, становили повне коло.
Дуже цікавою лепесівською знахідкою є біконічна ваза. Припускають, що зображення її орнаменту є записами древнього календаря.
Загадки, таємниці і містифікації. Обсерваторії, календарі, містичні жертовники та древні спорудження вражають. А енергія цих місць досі дивним чином впливає на підсвідомість.
Сакральні комплекси, знайдені на українських землях, в основному мало досліджені. Та це лише малює три крапки в світовій історії, залишаючи привідчиненими двері істини. Цілком ймовірно, що найдревніші скарби української історії виявляться не менш величними за Стоунхендж і поселення майя …
Багато з описаних святилищ і зараз є місцями поклоніння. Тут моляться богам і Богу, здійснюють обряди. Запалюючи дев’ять священних вогнів перед заходом Сонця, нащадки язичників вони всю ніч здійснюють свій таємничий обряд посвячення в духовний чин Жреця, Відуна або Волхва…
Сюди приходять, щоб відчути єднання з предками, з древніми силами і світами. Саме тут найкраще здійснювати сеанс медитації, що так добре вміли робити наші предки. Люди відчувають тут особливу енергію. Це древні таємничі місця сили…
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини