Іноді місця та місцини, про які думають, що вони екзотичні та знаходяться дуже далеко, насправді існують геть поряд із нами. І, з’ясувавши це, дехто може бути шокований.
На своїй сторінці в мережі Фейсбук Ірина Музика опублікувала допис про відвідини дійсно особливого місця:
“Знайомтесь, то Ганна, 1925 року народження. Прийшла до нас просити, щоб зателефонували, повідомити що сильний вітер пошкодив “дроти”, що “нема, донцю, лєтрики” , і що вона без світла від ранку, а скоро стемніє, то як їй бути? Живе вона сама.
А це Марія– показує нам, як вона самотужки сходи собі підправила. Ще роки два тому вона на верх своєї хати вибиралася – ” а шо, мала чекати шоби дощ мені хату заляв? таж то так текло, що мамочко моя рідна! На я си шо не годна тих пару черепиць поправити? Болят, донечко, ножечки…ой болят! А во, видиш, хустинками си поперевивала…”
Марія з 1934 року, живе сама, ще випалить в кухні, зварить собі їсти, і хліба ще спече- в селі його не купиш. І автобус до села не їде вже купу літ – відколи Незалежність…
Тарас з 1944 року- ще молодий… Але слабує, цукровий діабет…Якби син з Гусятина не приїздив щоразу, то хто його знає, як би було. Швидка до села не приїде, хоч вмирай… Чотири хати, в яких люди живуть- ото і все населення цілої вулиці.
Стоять хати, мури, брами- музей під відкритим небом. Заростають подвір’я, восени Тарас опеньки збирає просто таки в селі, на закинених людських подвір’ях… Служба Божа правиться один раз на два тижні. Отець служить аж в чотирьох селах…
Магазин, садочок, школа, клуб,пошта,поліклініка, автобусна зупинка , цегольня, ферма – ці слова давно вже вийшли із вжитку. Лис заходить до села як до себе додому, гадюки вільно повзають, дорога заросла травою, а приїзд автомобіля, то подія.
Село Зелена, Чортківського району”.
Фото з відкритих джерел
Джерело: Сайт міста Тернополя
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини