Львівське весілля вражає мене своєю красою… Саме на Львівщині збережені практично всі традиції нашої країни…
Тиждень перед весіллям наречена і дві дружки в національних костюмах ходять запрошувати гостей на весілля, це так гарно… Нема тих банальних паперових запрошень. В той самий час наречений і два його дружби також запрошують гостей, але зі сторони молодого.
Через тиждень, у суботу весілля. В переддень весілля (у п”ятницю ввечері) дві дружки молодої йдуть до молодого продавати йому весільну сорочку, яку купила наречена. У молодого вдома на них чекають дружби і молодий. В хаті зазвичай застілля, багато жартів та сміху, торг за сорочку. В кінці кінців сорочку продають молодому, він повинен за неї заплатити.
У день весілля, в суботу зранку, дружки приходять до молодої додому, а дружби – до молодого. Дружки одягають наречену у весільну сукню. Потім дружки молодої ідуть до молодого, щоб прикрасити машини різнокольоровими стрічками, вішають букетики маленькі (бутоньєрки) всім гостям, за це їм платять гроші. У молодої і у молодого є свої старости (сімейні пари, які ведуть весілля), старостам також причіпляються букети, але великі. Одруженим людям букети причіпляються з правого боку на грудях, неодруженим – з лівого боку.
Дружки молодої повертаються додому до нареченої. У нареченого є свашки (дві молоді дівчини, які ведуть його попід руки до молодої, сватати). Старости молодого, музиканти попереду, молодий з своїми свашками ідуть до молодої, щоб купити її. На подвір”ї молодої ставиться брама (стіл, на якому стоять квіти, ікона, коровай, горілка), і нареченого не пускають до молодої, поки він за неї не заплатить, не викупить її. У нареченої в свою чергу є свої дружби, які виводять її з хати і передають в руки молодого.
Після активних торгів наречену все-таки продають, молодята зустрічаються – наречений дарує молодій весільний букет, а наречена причіпляє молодому букет (поки що на лівий бік), так як вони ще не одружені. З дому молодої виходять таким чином: попереду музиканти, після музикантів старости молодого і молодої з короваями, потім молода з дружбами молодого, далі молодий з дружками молодої. Ідуть в РАГС. Процедура в РАГСі всім відома, тому описувати не буду.
Виходять з РАГСу в такому самому складі, так само, як і з дому молодої. Напрявляються до церкви на вінчання. Коли повінчаються, молода пара виходять з церкви вже як сім”я. На виході з церкви молода перечіпляє молодому букет з лівого боку на правий, в знак того, що він вже одружений. З церкви молодята вже йдуть разом, а 2 пари дружбів і дружок теж по двоє ідуть.
Ще на виході з церкви молода всім гостям кидає шоколадні цукерки, типу щоб життя було солодким.
Після цього напрявляються у банкетний зал, за святкові столи. Молодята і дружби з дружками сидять по центру. Перед тим як почати весільне застілля обов”язково моляться. Ну а потім починається сама гостина. Не встигши нормально перекусити, гості починають співати: “Не будемо їсти, не будемо пити, просим молодого, щоб засолодити. Гіркая, гіркая, гіркая вода – най ся поцілує пара молода” – і молодята цілуються, а гості ведуть рахунок. Потіс співають: “Не будемо пити ту гіркую юшку – нехай поцілує перший дружба дружку” або “Їхала машина, заїхала в грушку, нехай поцілує перший дружба дружку” – цілується перша пара дружбів. Потім слово перший просто заміняються на другий – і цілується друга пара, а гості знову ж таки ведуть рахунок. Потім, якщо гості вважають, що щось слабо дружби з дружками поцілувались, можуть заспівати: “А нам того дружбу треба в школу дати, щоби він навчився дружку цілувати”, або “Летіла зозуля, сіла на виходку, нехай перший (другий) дружба зробить другу ходку” – це дружба з дружкою знову мають встати і цілуватись.
Музика на весіллі виключно жива, музиканти весело співають. Потім стандартно – перший весільний танець молодят. Після того, як молодята відтанцювали, можуть танцювати всі решта – гості, дружби з дружками, старости. Що мені дуже подобається у львівських весіллях, так це те, що там співають традиційні весільні пісні і танцюють щиро українські танці – вальси, польки. Не тільки, але все-таки. Потім починаються різні цікаві конкурси.
Нарикінці весіллі виконується обряд “очіпкування”.
Наречений з подушкою на колінах сідає на крісло посеред танцювального майднчику, з молодою танцює спочатку другий дружба – старається її посадити на ту подушку (типу віддати молодому як законну дружину), по звичаю, йому це не вдається. Потім танцює перший дружба – кілька спроб посадити на подушку є невдалими, а потім все-таки він садить молоду на коліна нареченому. Дружки знімають з голови молодої весільний вельон (фату), а мама молодого одягає на неї хустку (вона вже не молода, а жінка). Перші 3 спроби невдалі, молода скидує з голови хустку (типу не хоче розлучатись з своєю юністю), останній раз свекруха все-таки пов”язує нареченій хустку. Після цього наречена дарує подарунки родичам молодого. Перетанцьовуючи вальс з близькими родичами нареченого, вона дарує їм подарунки.
Потім в коло стають всі незаміжні дівчата, і по черзі танцюють з вельоном. Спочатку перша дружка, потім друга, а потім всі решта дівчата. Потім дівчата стають знову ж таки в коло, молода стоїть всередині кола, закриває очі і кидає фату. Яка дівчина зловить її – та скоро вийде заміж.
Потім молодий знімає з ноги нареченої підв”язку і теж кидає всім неодруженим хлопцям, хто зловить – також скоро ожениться.
А потім кінець весілля, молодята їдуть додому, бажаючі гості ще залишаються і танцюють.
Джерело: knopa