Коли Бог творив Маму: коротка історія, яку варто прочитати всім

594

Притча про те, як ми любимо своїх матерів, а вони люблять нас. Про те, що мами нас підтримують, вчать та надихають. Не зважаючи на те, скільки дітей у сім’ї, на кар’єру та обставини, матері віддають кожній дитині максимум себе. Ми завдячуємо їм своїми першими словами, кроками та всіма подальшими успіхами.

Бруно Ферреро “Історії для душі»”

Результат пошуку зображень за запитом "мама і дитина"

Одного разу добрий Бог вирішив створити… маму. Шість днів та ночей Він роздумував і експериментував. Та ось з’явився ангел і каже:

— Ти стільки часу тратиш на неї!

Так… Але чи ти читав вимоги замовлення?

Вона повинна складатися зі 180 рухомих частин, які можна було б при потребі замінити, її поцілунок має лікувати все — від зламаної ноги до розчарування в коханні, також вона мусить мати шість пар рук.

Ангел похитав головою і недовірливо спитав:

— Шість пар рук?

— Не в руках проблема, — відповів Бог, — а в трьох парах очей, що вона повинна мати.

— Аж стільки! — скрикнув ангел.

Бог ствердно кивнув. Потім додав:

— Одну пару, щоб бачити через зачинені двері, коли питає: «Що ви там робите, діти?», навіть якщо вона вже знає, що вони роблять. Іншу пару — на потилиці, щоб бачити те, що не мала би бачити, але що має знати. Ще іншу пару, щоб таємно сказати синові, який попав у халепу: «Розумію, сину, і люблю тебе».

— Господи, — сказав ангел, — вже пізно, йди відпочивати.

— Не можу, — відповів Господь. — Вже майже закінчую.

Ангел поволі обійшов навколо моделі матері.

— Надто ніжна, — сказав, зітхаючи.

Але витривала! — відповів Господь із запалом. — Ти не можеш уявити собі того, що може зробити чи перетерпіти мати.

— Вміє думати? — спитав ангел.

— Не тільки думати, а вміє також дуже добре користуватися своїм розумом і пристосовуватися до обставин.

Тоді ангел схилився над моделлю і доторкнувся пальцем до її обличчя.

— Тут щось стікає, — сказав здивовано.

Так, це — сльоза, — відповів зі смутком Бог.

— А для чого вона? — спитав ангел.

Щоб висловити радість, смуток, розчарування, біль.

Господи, Ти — справді геній! — вигукнув захоплено ангел.

Тихим меланхолійним голосом Бог прошепотів:

— Правду кажучи, це не Я створив… ту сльозу…(Ерма Бомбек)

Бог не створив сліз. То чому їх творимо ми?