Кілька слів про цирк: “Виборці Зе – це неякісні противсіхи, які встигли підгнити”, – Остап Дроздов

Незабаром відбудуться вибори, 31-е вже близько. Політологи, журналісти, соціологи вивчають, аналізують, дискутують.  Журналіст Остап Дроздов поділився черговою частиною роздумів про лідерів президентських перегонів. Цього разу його пост – про Володимира Зеленського

“Кілька слів про цирк. Я довго про це думав.
Виборець Зе – …а його не існує, як і не існує істоти з прізвищем Зеленський. Збірного психотипу виборця Зе немає, позаяк кожен виборець Зе голосує за себе. Ось чому так легко можна образити виборця Порошенка чи Тимошенко – вони навкарачки намолили свій колективний егрегор, який буде колективно відгавкуватися на кожного, хто атакує намоленого кумира. У випадку з Зе будь-який напад на неіснуючу істоту лише посилює її міфологемність. 

Отже, не існує виборця Зе – існують персоніфіковані й дуже індивідуалістичні виборці, які за відсутності істоти з прізвищем Зеленський свідомо голосують за себе.
Утім, є дещо засадниче, що об’єднує виборців Зе в одну когорту. 

По-перше, виборці Зе не мислять свою спільноту як стадо чи секту. Для них Зе – це хаб. Зе – це їхній мережевий концентратор, куди сходяться сигнали з різних кабелів. Зе – це простір їхнього коворкінгу. Неіснуючу істоту з прізвищем Зеленський їм підсунули під виглядом “модерного” майданчика, де будуть взаємодіяти між собою фрілансери, на всю голову хворі на надмірний креатив, непосидючість і бажання прислужитися прогресові. 

Коли виборці Зе збираються в одному місці, їм захопливо, запаморочливо, цікаво, круто й класно бути разом. Там уже не існує ніякого Зе – там є лише вони, запальна тусня видумщиків, глашатаїв нової ери (так вони думають), репрезентантів нового покоління (так вони думають), агентів антисистемних змін (так вони думають). 

Їм не нав’язують цю думку – їх просто зуміли залучити у привабливий хаб і попросили бути собою, донестями креативити і мріяти про заквітчаний світ без війни, з усмішками, з піснями й танцями, з міром во всьом міре, з «усі люди – браття й сестри», з дружбою всіх з усіма. Як на семінарах у мережевому маркетинзі. З брейнстормами і кофебрейками.

Виборців Зе підкупив культ креативу. Котрась гіперактивна, в доброму сенсі цього слова припижджена дівчинка придумала лозунг «Усе буде ЗЕ-шибісь» – і прошу дуже, цей лозунг через тиждень висить по всій країні. Інший хлопчина, який не вилазить із іноземних обмінів та міжнародних грантових програм для студіків, сидить у хабі Зе, прікольно йому там, хрумкає крекер, запиває енерджайзером і пропонує слоган «Ні обіцянок, ні пробачень» – і ось через тиждень він висить на всіх білбордах. Ось вона – справжня свобода креативу. Ось воно – пряме народовладдя. Ось він – кандидат, який прислухається до своєї команди і дає їй можливість до опупіння креативити виключно до 31 березня. 

Виборців Зе аж пре від того, що вони – черевомовці. Їх пре від того, що Зе – це їхній наперсток, їхнє творіння, їхній діяч, їхній персонаж. А вони – сценаристи, співтворці, співавтори. Їм дали цю ілюзію. А на цвинтарі розстріляних ілюзій нема вже місця для нових могил. Тому що би ви не говорили ЗеКоманді про Коломойського – це як горохом об гіпсокартон, тому що кожен виборець Зе вважає себе Коломойським.

 
Кожен виборець Зе вважає себе суперталановитим і мегакрутим таксидермістом, який на свій розсуд начиняє своїми змістами це симпатичненьке опудальце з прізвищем Зеленський. У це опудальце кожен виборець Зе закладає свій образ.

 
– Людина, яка сама себе зробила, – каже виборець Зе, який півжиття проходив на мотиваційні лекції й перечитав талмуди мотиваційної літератури. 

– Заради миру можна стати й на коліна, – каже виборець Зе, якого вже замахала безперервна нагонка воєнного патріотизму. 

– Какая разніца на каком язике, лиш би людям хорошо жилось, – каже виборець Зе, який давно чекав когось, хто на державному рівні легалізує мовну інвалідність. 

– Традиційні політики вже в печінках сидять, тому їх треба тролити, – каже виборець Зе, який уміє тролити усіх і вся, крім себе.

Виборці Зе – це неякісні противсіхи, які встигли підгнити від довгого очікування в засідці. Вони правильно вважають, що бавитися в систему – злочин. Вони готові довести до абсурду все, що зоветься «українською політикою». Хід їхніх думок, безумовно, правильний. АЛЕ!!! Вони не можуть догнати, що Зе – це і є хитрощі системи. 

Свою правильну й обгрунтовану антисистемність виборці Зе перенесли на неіснуючу істоту з прізвищем Зеленський. Вони йому приписали свої власні достоїнства. Вони перетворили його в дзеркало, де хочуть побачити лише себе, нарцистичних і самовпевнених, сповнених власної гідності серед країни ідіотів і баранів, які 25 років голосують за одних і тих самих. 

Проекція себе, любимого, на неіснуючу істоту з прізвищем Зеленський – це дуже містична дія. Виборці Зе у своїй суті містики. Вони щиро вірять в матеріалізацію мрії. Вони надивилися «Секрету» й «Матриці», тому сакрально вірять у те, що нова реальність обов’язково настане з перемогою їхнього (так вони думають) творіння.

Казати їм, що Зе – це аватарка Коломойського, марна справа, тому що «ми все зможемо; ми будуємо кращий світ; треба йти до мети; справжній караван мусить мати гавкаючих псів».

Виборці Зе заслужено карають нас. Суспільство, не здатне породити якісну альтернативу бувалим політикам, змушене тепер терпіти неіснуючу істоту з прізвищем Зеленський. Це – розплата за традиційність та інертність. Система створила віртуальний протокол Зе, який у себе втягне всю антисистемну енергію й успішно каналізує. І все. Мирні й усміхнені креатори будуть до скончанія днів своїх далі матеріалізовувати мрію про те, що неіснуюча істота з прізвищем Зеленський може прокатати систему, для якої його, власне, й створено. Система, браво! Це насправді геніально.

…Цирк – це найжорстокіший вид мистецтва. Вправні акробати, жонглери, наїздники дарують своє мистецтво малолітнім смердюкам, які смокчуть цукрову вату й регочуть, коли артист упаде. Цирк виховує дилетантів, навчає пофігізму і пропагує зневажливе ставлення до титанічної праці. Але в цирку найголовніший – не артист на манежі.

Ні, не він. А оркестр. Заберіть із цирку оркестрову музику – і цирк умить стає нецікавим і навіть страшним видовищем. Вся сіль цирку – якраз у музиці оркестру. Виборці Зе – це не лише дешева безпринципна вата, але, на жаль, також і високоінтелектуальні, мотивовано підкуті, зі знанням кількох мов, з мандрівками за кордон смердюки, яких захопила шикарна музика циркового оркестру. І не важливо їм знати, чия це музика і чия це партитура. Їм головне – слухати і надихатися. 

У пеклі буде окремий казан для таких «самих умних», які цілу країну готові поміняти на веселушний хаб, де Зе-шибісь як регоче бородатий диригент оркестру.

Редакція може не поділяти думку авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій.

Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини