Наступні кілька місяців, поки сформується Верховна Рада й уряд, країною керуватиме “колективний Зеленський”. Це має перспективи і загрози одночасно. Питання в тому, чи піде влада на призначення собі конструктивної опозиції у парламенті.
Про це Gazeta.uaрозповідає експерт з політики Олександр Солонтай.
Після виборів у Верховну Раду він склав повноваження голови політради партії “Сила людей”. За списком вони набрали 0,19% – це 28 тис. голосів.
Що спонукало піти з керівництва політичної партії?
Результати виборів. Я взяв відповідальність за програш на виборах. Подав заяву про відставку 21 липня, коли стали відомими результати за списком. Політрада її задовольнила 3 серпня. Результати по мажоритарці були значно кращі, але це заслуга місцевих лідерів.
Важко далося це рішення?
Дуже. Я розраховував на інший сценарій. Хотілось бути більш успішним, популярним серед виборців. Але люди оголосили свій вердикт.
На минулих парламентських виборах “Сила людей” узяла трохи більше 17 тисяч голосів. На цих – понад 28 тисяч. Формально це зростання, але реально ми хотіли значно більшого.
Партію знають менше 15 відсотків українців. Та навіть ці виборці розуміли, що за нинішньої політичної ситуації у “Сили людей” нема шансів подолати 5-відсотковий бар’єр. Щоб їхній голос не пропав, віддали його тим, які точно пройдуть до Верховної Ради. Крім того, нас накрило “зеленою хвилею”. Люди хотіли інших, нових і свіжих, але таких, які будуть “дружити” з Зеленським. Тому обирали значно гірших, зате від “Слуги народу”.
Ви – молода політична сила. Чому не вдалося конкурувати з партіями-новачками?
Ми політична організація, яку фінансують її члени. Група побудована як інституція, а не проект. Люди об’єднані ідеологічно, а не тому, що фанатіють від її лідера. На неї не впливає жоден олігарх.
Але олігархи тримають телеканали. Нас жодного разу не запросили на політичні ток-шоу. Для чого їм презентувати людей, які завтра поставлять питання про демонтаж олігархії?
Ви маєте партійні осередки в областях чи районах?
Партія має представників серед мерів, у районних, міських і сільських радах. За результатами місцевих виборів 2015-го, партія має 64 фракції в 17 областях. Найбільші громади – це Кривий Ріг, Маріуполь, які входять до “десятки” найбільших міст України.
Членами партії є мери міст – Юрій Бова (міський голова Тростянця Сумської області. – Gazeta.ua), Володимир Шматько (мер Чорткова на Тернопільщині. – Gazeta.ua). Тому нас називають партією місцевого самоврядування. 30 червня на виборах у Богуславську міську раду на Київщині пройшла “Сила людей”. Але здобутками лише на місцевому рівні та волонтерською діяльністю неможливо змінити країну. Тому партія мислить про політичний рівень впливу.
Що змінили і ще змінять ці вибори у країні?
Є ризик втрати парламентаризму. За негативного сценарію це станеться протягом року, якщо Офіс президента зробить парламент “дівчиною за викликом”.
З іншого боку, є шанс, що народні депутати змінять парламентську систему: змусять ходити на роботу, скасують депутатські фонди підкупу виборців, працюватимуть у комітетах, удосконалять законодавчий процес, сформують систему особистого голосування. Це буде крок уперед.
У який бік зміниться ситуація, побачимо за місяць.
Більшість партій-мастодонтів програли. Чим займатимуться їхні лідери?
Зеленський своїми кандидатами на округах “убив” мастодонтів, викинув із політичного процесу. Умовні “Литвини і Кононенки” тимчасово підуть на політичну пенсію. І це добре.
Основна маса тих, кого виборці виставили за двері, політиками не були. Колишні депутати були активістами, співаками, військовими, журналістами, бізнесменами, ставлениками олігархів. Вони там відстоювали чиїсь інтереси. Політику країни не формували.
Та якщо система не зміниться, вони повернуться. А найгірше: нові ставатимуть такими ж, як попередники. Вони мають врахувати досвід і стати державними управлінцями. Якщо ж не зрозуміють цього чи не наважаться, – країна стоятиме на місці.
Що показали понад 2 місяці роботи президента Зеленського?
Підтвердилося, що він – нова, свіжа, але “зелена” людина. У нього нема команди. Вони на ходу формують усе. У Порошенка була така сама історія.
З негативного, ми побачили, що на Зеленського є олігархічні впливи, про які застерігали. Але наразі вони не настільки критичні, щоб називати його лялькою у чиїхось руках. Кінцево, чи будуть зміни, все вирішиться в момент призначення уряду.
Як працюватиме трикутник Верховна Рада-Офіс президента-уряд?
Його очолюватиме Офіс президента. На кілька місяців в Україні встановлена президентська республіка, тому Рада і Кабмін будуть підпорядковані. Державою керуватиме “колективний Зеленський”. Далі залежатиме від того, які реформи і зміни вони робитимуть. Керуватимемося Конституцією чи ні.
А якщо “колективний Зеленський” затягнеться?
Наслідки залежатимуть від того, чи делегує Зеленський повноваження новому уряду, чи включить режим ручного керування.
Чи може перемога однієї політичної сили бути плюсом для країни?
Ця ситуація створює і можливості, і ризики.
Вже зазначав, що, окрім сценарію ліквідації парламентаризму, є інший варіант – можуть і провести швидку реформу парламенту, навіть якщо вона буде “під них”. Якщо парламент запрацює краще, то працюватиме і після Зеленського.
Як ладнатиме між собою опозиція?
Ніяк. Стільки різних опозицій не можуть ладнати. Питання в тому, чи піде влада на призначення собі конструктивної опозиції у вигляді віце-спікерів чи голів комітетів. Бо опозиційні голоси нікому не потрібні, крім рідкісних голосувань за зміни до Конституції.
Якщо “Голос” буде опозицією, вона буде конструктивна та поміркована. Якщо буде коаліція з “Голосом”, роль опозиції відведуть “Батьківщині” та “Європейській солідарності”.
Яких несподіванок варто чекати з початком роботи нового парламенту?
Їх буде багато і найрізноманітніших.
Що буде ознакою ефективності парламенту?
Парламентська реформа. З цього почнеться оздоровлення Верховної Ради. Коли депутати почнуть ходити на роботу. Гроші з фондів направлять на економічний розвиток, а не на підкуп виборців. Голосуватимуть особисто, а не за сусідів. Розглядатимуть законопроекти, а не накопичуватимуть їх. Тоді будуть реформи. Наприклад, децентралізація застопорилася, бо парламент не розглянув низку законопроектів.
Пізніше будуть інші індикатори: чи почала Верховна Рада взаємодіяти з урядом, чи залишається придатком до Офісу президента.
Третім індикатором будуть реформи: які та наскільки глибоко їх проводять.
Як позбавитися від законодавчого спаму?
Коаліція має ухвалити зміни до регламенту. Треба встановити бар’єри та фільтри, зокрема удосконалити процедуру реєстрації законопроектів. Ініціатива має пройти комітет.
Що є найскладнішим у нинішній політичній ситуації?
Робити зміни в умовах війни. Ми не можемо сконцентруватися на реформах на 100 відсотків. Величезні сили в України забирає Путін, який продовжує вбивати і шукає можливості для знищення. У нас щодня є потреба захищатися.
Як громадськість зможе контролювати владу?
Наразі, крім громадського контролю, тільки через медіа, бо громадськість не хоче створювати справжні партії. Люди хочуть чарівну паличку, щоб контролювати центральну владу і не напружуватися. Так не буває. Громадяни у всьому світі для контролю та впливу на політиків об’єднуються у партії, фінансують незалежні ЗМІ. А у нас навіть активне суспільство не має партквитків.
Пам’ятаймо, що ми говоримо про невеличку кількість людей. Загалом, наше суспільство не є громадянським. Більше 50 відсотків не беруть участі ні в гаражних об’єднаннях, ні у волонтерських рухах, ні в батьківських комітетах. Органи самоорганізації тільки народжуються.
За 10 років кількість об’єднань зросла. У нас набагато краща ситуація порівняно з Росією, Казахстаном чи Білоруссю. Але якщо порівнювати із Канадою, Австралією, Штатами, Швецією, то нам ще працювати і працювати.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
