Був у полоні російської царської армії, двічі ув’язнений поляками, розстріляний енкаведистами у Дрогобичі. Іван Чмола – один із трьох зачинателів Пласту. Четар легіону Українських січових стрільців. Засновник київських Січових Стрільців. Полковник Армії УНР. Учасник Першої світової війни.
Фото з ye.ua.
Іван Чмола був 12 дитиною у своїх батьків, мав ще одного (тринадцятого у сім’ї) брата Іринея. До дорослого віку дожили лише вони і найстарший Володимир.
Зі спогадів сина Івана Чмоли при народженні його назвали не Іваном, а Олександром. Кликали Олесем. Та якийсь далекий родич повний теска – Олександер Чмола – чимось провинився.
“Закликав дідуньо тата і сказав йому: “Від сьогодні ти не Олександер, а Іван”. Так і залишилось”, – згадував син Івана Чмоли.
Ідея створення Пласту до нього прийшла із думкою, що “тільки в своїй державі український народ буде мати змогу жити вільним життям; для здобуття держави треба нам свого війська, а кандидата на українського вояка може виховати тільки українська організація молоді”.
Чмола був правий. Промовистий факт – 6 із 9 генералів УПА були пластунами. Під проводом Чмоли у 1912-ому відбувся перший пластовий табір у Карпатах.
Воював у Легіоні Українських січових стрільців. Потрапив до полону російської царської армії у 1915-ому, його відправили в табір Дубовка біля Царицина (тепер – Волгоград). У зв’язку із революцією в Росії його відпустили. У 1917-ому мешкав у Києві, тісно співпрацював із Коновальцем у справі створення київських Січових стрільців, що згодом брали участь в боях за УНР.
У 1920-их пробув 20 місяців у польській тюрмі.
Одружився з Парасковією Макроус із роду чернігівських козаків. Мали двох синів, які пішли добровольцями до Дивізії “Галичина”.
У 1920-их аквтино зайнявся пластуванням: створив пластовий курінь у Яворові, ходив із вихованцями у багатокілометрові прогулянки Карпатами, популяризував любов до природи, дисципліну, спорт та мандрівництво.
“Людина він деякою мірою замкнута в собі, здавалось би, навіть сувора, надзвичайно енергійна. Він ставив великі вимоги гартувати тіло й дух не тільки до інших (своїх вихованців), а й до себе. Впливав на інших своїм прикладом і вмінням, а не словесним одушевлюванням. Людина вічного чину, далека від наївного теоретизування”, – згадував друг Северин Левицький про Чмолу.
З початком Другої світової польська влада знову арештувала Івана Чмолу, відправивши у “Березу Картузьку”. Вийшов, коли владу у Галичині перейняли совіти. Оселився в Дрогобичі, де працював вчителем у гімназії. Здійснив невдалу спробу втекти на Захід. Мусив щотижня відмічатися в енкаведистів, які зрештою його заарештували.
Ім’я Івана Чмоли знайдено у списку розстріляних у Дрогобицькій тюрмі у 1941-ому…
Джерело: Локальна Історія
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
